У кожній книжці живе цілий світ. І почавши читати, ми вирушаємо в мандрівку, яка веде нас цим світом від першої сторінки до останньої. Кожному з нас читали в дитинстві, а згодом, відкривши таємниці літер, загадкові до цього закарлючки на папері для нас перетворилися у слова, і ми почали мандрувати ними самостійно. Але дитячі книжки особливі. Адже скільки б усього ми не прочитали в житті, найперші з них будуть у нашій пам’яті завжди.
На 2 квітня припадає день народження одного з найпопулярніших авторів, що писали для дітей, – Ганса Крістіана Андерсена. З цієї нагоди у світі відзначається День дитячої книги.
Тож ми вирішили поцікавитися в перехожих, які книжки вони читали в дитинстві.
Марія, пенсіонерка:
– Мені найбільше запам’яталося, як колись читала про Мальчика-с-пальчика, так мені дуже хотілося його в кармані носить. Тоді я ще не знала, що такого не буває. Все допитувалася у брата: «Казка – це правда чи брехня?» А він мені: «Ні, не брехня». – «Правда?» – «Ні, не правда». Навіть і не знаю, чи це мені прочитали, чи це я сама, як до школи почала ходити. Зараз дітям особливо вже не читають. Телефон у руки дадуть – і все.
Віталій, нацгвардієць:
– Помню были «Колобок», «Теремок», «Репка». Старые очень книги, мы, дети 90-х, наверное, все их читали. Все мои детские книги и сейчас лежат в шкафу. Но понятно, что уже пылью припали. Считаю, что детям сейчас нужно читать, и притом читать именно старые книги, так как в современных, как мне кажется, не так много хорошего.
Зоя, працівниця театру:
– Читала и сама, и детям читала. Русские народные сказки у нас были. Помню, сначала родители читали, а потом мы читали сами себе. Я старшая была в семье и сестре читала. Детям Агнию Барто читали, Михалкова. Сейчас те же книги, но они в новых обложках. Внуку тоже читаем, но он любит мультики – «Фиксики», «Роботы-поезда».
