«Сармат» пішов воювати за Україну ще у 2014 році. За три роки пройшов багато «гарячих точок» українського сходу, змінюючи різні посади. Повномасштабну війну росії проти України «Сартмат» зустрів як цивільна людина. О 5 ранку йому зателефонували товариші-військові і повідомили, що російська федерація нанесла по Україні ракетні удари. Чоловік евакуював родину і якнайшвидше приєднався до Збройних Сил України. Командуючи одним із підрозділів батальйону ОК «Північ», який, до слова, сформований винятково з громадян Чернігова та області, «Сармат» з побратимами захищали місто зі сторони с. Новоселівка. «На другий день після того, як був сформований підрозділ і остання людина ввійшла до нього, ми отримали бойовий наказ з оборони Чернігова у напрямку Киселівка – Новоселівка – Бобровиця», – розповідає командир. – «Бої точилися щодня, у кожній точці було по-своєму гаряче. Було дуже тяжко». Особисто «Сармат» тримав позицію біля стели на в’їзді в Чернігів. «Цілу ніч копали. Майже ніхто не лягав спати. По черзі присідали, відпочивали…Спати навіть думки не було», – згадує військовий. – «Уже о п’ятій ранку перша диверсійно-розвідувальна група рф зайшла в тил наших позицій і почався бій. Вони заходили дуже нагло, але не очікували, що нас там було дуже багато». «Сармат» як командир зайняв вигідну для себе позицію, щоб дублювати контроль периметру та зокрема траси. Із досвіду участі у війні на сході України він знав, як працюють дрг противника і на скільки вони можуть бути професійно підготовлені. «Я почув, як на відстані метрів десяти йде хрускіт від дерев. Але не міг повірити, що вони змогли підійти так близько. Взявши автомат, піднявся з окопу і побачив дві темні плями прямо перед собою. Дві голови повернулися на мене, я змістився за бруствер і відкрив по ним вогонь». Бій продовжувався: ворожа група гранатометників, прикриваючи дрг, відкрила вогонь. «Сармат» отримав осколкове поранення в нижню щелепу та ліву ногу. Однак рани були не важкими, і воїн ще десь годину тримався в бою. У той час йому на підмогу вже прийшли побратими. Атака росіян була відбита. «Вони відійшли. У них точно було близько трьох 300-их, було чутно їхні крики, вони нецензурно лаялися», – розповідає «Сармат» і згадує, як відразу після відходу ворога приблизно о 6 годині висунулися два танки і по черзі почали обстрілювати українські позиції. Як говорить військовий, такого вранішнього обстрілу не було ніколи – зрозуміло, що росіяни були розлюченими невдалою спробою прориву та втратами. Разом із цим, упевнений військовий, цей бій показав противнику можливості українських захисників, адже до того випадку ця ж дрг, на жаль, зуміла нанести втрати і нашим підрозділам. Надалі таких нахабних спроб дрг на позиції «Сармата» більше не було. А його побратими стали ще більш упевнені та злі. «Усі, хто прийшов на захист Батьківщини, ніколи до цього не бачили в собі воїна. Але це у нас в крові. Наші люди дуже швидко вчаться, що у 2014 році, що зараз, дуже швидко опановують озброєння, європейське, американське… Я та інші командири підтримуємо бойовий дух особового складу, 100 % якого прийшли в армію самі», – говорить «Сармат». – «У мене дуже багато знайомих в Європі, у яких є статки, але які все кинули і приїхали сюди. У кожного з нас є сім’ї, і якщо цього не зробимо ми, то хто…». Джерело: Оперативне командування “Північ” / Operational Command “North”
