Воїн із позивним Чіга з Чернігова – штурман FPV-пілота. Його основні завдання – стежити за ворожою ціллю, підтримувати та корегувати пілота. Нині Чіга проходить службу в батальйоні безпілотних систем 110-ї ОМБр імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
Про підрозділ і побратимів воїн розповідає:
«Я дуже радий, що потрапив саме у цей підрозділ, тому що тут мене всьому навчили, тут дуже толкові спеціалісти, дуже потужна «технічка». Мені подобається спілкуватися з хлопцями, всі досвідчені й дуже круті, показують дуже достойний результат. Приємно працювати з такими – тут цінують твоє рішення. Те, що ми друзі – дуже важливий фактор. Ми просто розуміємо та любимо одне одного. Коли ти працюєш із друзями – робота приносить задоволення. Одразу починаються жарти, підбадьорювання, це вау…».
Захисник може підмінити будь-кого з екіпажа – для нього це не становить проблеми:
«По-перше, це цікаво. По-друге, ми працюємо в бойових умовах, де може трапитися будь-яка ситуація. Ворог не буде чекати, поки хтось умовно вилікується… І це реально цікаво, коли ти можеш керувати кількома процесами – це розвиток, як на мене. У нас у команді є основний FPV-пілот – у нього більше досвіду. Але якщо пілот не може – я спокійно за нього відпрацюю. Був такий випадок, коли мені довелося його заміняти, за ті два тижні я показав дуже непоганий результат для початківця».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У селі на Чернігівщині встановили банер полеглому Захиснику
Попри всі знання та навички, головним завданням Чіги залишається координування пілота. На практиці це має такий вигляд:
«Вести пілота не складно. Просто треба бути дуже уважним. Перед вильотом, якщо є час, добре, щоб сам пілот переглянув маршрут руху, яким ми будемо летіти. Якщо пілот раптом забуває – у мене під рукою карта і я його по ній веду. І так до самої цілі. Але найважче, як на мене, не довести пілота, а скоординувати його по місцю. Я повинен проаналізувати, як йому краще зайти, й підказати…».
Головна мотивація проста – ніхто, крім нас, Перемогу для України не виборе:
«У мене і брат військовий, і вітчим був військовий. На жаль, він загинув… Тому, по-перше, хочеться дати ворогу гідну відсіч, помститися за вітчима, за друзів. Хочеться відстояти свої права. Плюс – ти дивишся на результат і бачиш свою роботу. Коли стає важко, я думаю про дружину, про своє місто Чернігів… Згадую, чому саме я тут знаходжуся. І стає легше».
Захисник розповідає, що під час роботи вони з побратимами рахують не кількість знищених ворогів, а кількість врятованих побратимів:
«Я не бачу сенсу вести якийсь рахунок того, скільки ти знищив ворога чи техніки… Для нас у пріоритеті, аби вони не дійшли до наших хлопців. Якщо є можливість знищити, скажімо так, ворожу піхоту, яка підходить до наших, треба нею користуватися. Наша завдання – рятувати життя нашій піхоті».
На запитання «Як тебе змінила війна?» Чіга відповідає, що кардинальних змін у собі не помітив, а от кілька відкриттів таки зробив:
«Я відкрив для себе те, що якщо хочеш навчитися чомусь і опиняєшся у відповідному оточені – ти навчишся. І головне – цього захотіти. Для тих, хто хоче долучитися – приходьте, а далі вже оберете, ким стати. Повірте, тут ви можете досягти гарного рівня та бути кращим екіпажем».
–
Джерело: Чернігівський обласний ТЦК та СП
