Вікторія Дорошенко разом із чоловіком та дітьми мешкає в селі Дубовий Гай Прилуцького району. Жінка – багатодітна мама, її старшим синам 13 і 9 років, а наймолодшому Владиславу скоро виповниться три місяці. Хлопчика Вікторія народила в Чернігові під час гарячої фази бойових дій за місто.
Через проблеми зі здоров’ям Вікторія потрапила до Чернігівського пологового будинку в січні. За місяць, коли почалася війна, лікарі настійливо рекомендували не їхати додому, оскільки в такому випадку професійної допомоги може не бути поряд, а пологи можуть розпочатися непередбачувано. Та й у пологовому будинку є дитяча реанімація, що забезпечить дитині належну допомогу. Жінка залишилася і місяць чекала на появу свого сина, ховаючись від постійних обстрілів у бомбосховищі медичного закладу. Вона говорить, що зі старшими дітьми спілкувалася, коли була можливість підключитися до Інтернету.
Хлопчик Вікторії народився 24 березня у бомбосховищі. У цей час ще тривали обстріли міста. «Коли народжуєш, то й на бомбардування менше звертаєш увагу, бо дитина проситься на світ», – говорить жінка. Хлопчик потребував додаткової підтримки і після народження на 5 днів потрапив до реанімації. Вікторія згадує, що в цей час вона дуже хвилювалася за дитину, бо вона перебувала в бомбосховищі, а дитина – в реанімації на одному з поверхів будівлі пологового. Вночі під час обстрілів прокидалася та просила медперсонал дізнатися, чи все гаразд у реанімації.
Сина Вікторія годує грудним молоком. Вона переконана, що грудне молоко під час війни стає порятунком для немовлят. І бабуся хлопчика постійно просила доньку докласти усіх зусиль, щоб зберегти грудне вигодовування дитини.
Маму з хлопчиком виписали з пологового на початку квітня, коли загарбників вигнали з-під Чернігова. З міста вони вибиралися через пішохідний міст, а там уже дружину з сином зустрічав чоловік. Сина в родині вирішили назвати Владиславом на честь міського голови Чернігова Владислава Атрошенка, який захищав місто. Крім того, так звали й волонтера, який допомагав мамі з немовлям перейти через пішохідний міст.
Зараз маленький Владислав підростає, старші братики допомагають мамі його бавити. Жінка дуже вдячна лікарям і всьому медперсоналу Чернігівського пологового будинку, які допомагали породіллям під час обстрілів. Вони були увесь час разом із пацієнтками та жили на роботі.
Ірина Синельник
