Історія шахових змагань. 1. Олександр Андріяшев (1900-ті)

Незабаром мине 100 років від часу проведення першого відомого шахового турніру Чернігівщини, яким на сьогодні є студентський чемпіонат Чернігова у березні 1923-го. Відтак ми розпочинаємо серію публікацій про історію шахового життя на Чернігівщині, про основні турніри і відомих гравців.

Насправді, шахове життя в регіоні розвинулося значно раніше. І турніри також проводилися задовго до 1923 року, от тільки знайти якісь їх сліди поки що не судилося. Наприклад, на рубежі серпня-вересня 1922-го почався якийсь любительський турнір у Ніжині, але нам не відомі не лише прізвища призерів, а й жодного учасника. Та не виключено, що колись ситуація таки зміниться.
Журнал «Шахматы» (Санкт-Петербург, видавець Микола Митропольський) в № 5 за 1890 рік вмістив відповідь кільком дописувачам, зокрема і К. П-ому із Чернігова: «За повідомлення відомостей про місцеве шахове життя дуже вдячні. Очікуємо, що не забудете і в майбутньому». Нам би краще, аби редакція розмістила безпосередньо сам допис «про місцеве шахове життя» – цілком можливо, що там йшлося про відкриття якогось шахового гуртка чи навіть про цілий шаховий турнір. Схоже, їх історія має шанси сягнути й 1890 року. Але ж жодної конкретики. Як і щодо особи загадкового «К. П-ого» (лише в списку чернігівського дворянства 1890 р. набереться щонайменше десяток прізвищ, підходящих під «П-ий»). А для самого журналу то був останній номер, через рік помер і зовсім юний М. Митропольський (за два тижні до 25-річчя). А в інші журнали «К. П-ий», мабуть, більше не писав…

Відтак, лаври першого відомого нам чернігівського шахіста належатимуть… ні, не Миколі Вербицькому. На початку ХХ століття, в умовах відсутності власного шахового клубу та скільки-небудь значимих турнірів, спробувати свої сили із сильними суперниками чернігівські любителі шахів могли хіба що в турнірах за листуванням. Інший варіант – навчання в столичних вузах, де влаштовувалося чимало змагань. Саме так розпочне згодом свою кар’єру Микола Михайлович Вербицький.
Турніри за листуванням приваблювали своєю демократичністю і на рубежі ХІХ-ХХ століть у Російській імперії спостерігався справжній бум заочних шахів. Їх організовували шахові журнали, провідні видання і навіть приватні особи. А грали в них як новачки і різної кваліфікації любителі, так і справжні майстри й корифеї. Водночас турніри за листуванням були доступні лише більш-менш заможному люду, оскільки вимагали певних фінансових витрат: турнірний внесок становив кілька карбованців (серйозні гроші на той час), також чимала сума набігала за поштові послуги.

Навесні 1900 року в одному з турнірів, що організовував пітерський «Шахматный журнал», майже одночасно «засвітилися» А.В. Карпеко з Кролевця Чернігівської губернії та чернігівець Олександр Андріяшев, якому в подальшому містом проживання вказувався Ревель (сучасний Таллінн). Карпеко записався в учасники раніше (№5/1900), Андріяшев трохи згодом (№7/1900), хоча обоє грали в одному турнірі № 9. Результати виявилися не надто успішними: жоден не потрапив у першу шістку (при 11-и учасниках). При цьому Карпеко не лише належав до міста, яке з 1939 року увійшло до складу новоствореної Сумської області, але вже на початку турніру чітко зазначався як киянин.
А от Олександр Михайлович Андріяшев (1863-1933) виявився відомим істориком і вченим-архівістом. Він народився в Чернігові 1 вересня 1863-го, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Учень Володимира Антоновича, в якості дисертації підготував «Начерк історії Волинської землі до кінця ХІV ст.», за яку отримав золоту медаль і премію імені Миколи Пирогова. В 1886-1903 роках плідно працював в архівах Ревеля та Риги, тож у шахових турнірах виступав «під прапором» естонської столиці. Надалі працював в Петербурзькій археологічній комісії. В Україну повернувся влітку 1917-го, працював заввідділом Київського центрального архіву давніх актів, опублікував низку джерелознавчих праць. Член Археографічних комісій при Академії наук СРСР і Всеукраїнській Академії наук. Помер 8 лютого 1933 року. Статті про Андріяшева можна знайти в Вікіпедії та в різних українських енциклопедіях, і всюди підтверджується його чернігівське походження. Той же «Шахматный журнал» також спершу приписав Олександра Михайловича до Чернігова. Вочевидь, зв’язків із рідним містом вчений не поривав, тож на сьогодні саме О. Андріяшева можемо вважати першим відомим чернігівським шахістом.

Олександр Андріяшев взяв участь також у 10-му та 11-му турнірах «Шахматного журнала». У першому з них (1900-1903) до числа призерів теж не потрапив, а в останньому (розпочався в 1902 році) був близький до перемоги, лідируючи разом із москвичем Ф. Бреде, однак на початку 1903-го журнал припинив існування і турнір залишився незавершеним.
Останнім виступом Олександра Михайловича стала участь у 16-му турнірі за листуванням московського журналу «Шахматное обозрение» (1905-1906). Перемогу тоді здобув 14-річний Олександр Алєхін (прізвище якого часто пишуть як Альохін) – той самий, що стане четвертим чемпіоном світу і однією з найяскравіших особистостей шахової історії. Олександр Андріяшев фінішував десь усередині таблиці.

І останнє. Іноді до чернігівських шахістів зараховують і відомого маестро Федора Івановича Дуз-Хотимирського (1881-1965). Але до нього ми повернемося наступного разу.

Сергій ГОРОБЕЦЬ,
спеціально для «Чернігівського формату»

Олександр Андріяшев. 1897 рік.

Фото forum.antique-photos

Источник: format.cn.ua