Історія шахових змагань Чернігівщини. 32. На шляху до обласного чемпіонату колгоспників (1937 рік)

Радянська влада завжди підкреслювала, що вона представляє владу робітників і селян. По факту обидва прошарки населення могли чомусь радіти хіба що на фоні того, що влада виробляла з колишніми привілейованими класами. А заможних селян взагалі проголосили «куркулями» і прирікли на знищення.
Робітники проживали в містах, тож мали доступ до шахових турнірів, та й якісь робітничі змагання в 1920-х іноді проводилися. Організувати селян виявилося куди складніше, тож ніхто системною популяризацією шахів серед селян особливо не переймався. Однак на середину 1930-х влада змогла «запхати» майже все селянство в колгоспи, і незабаром, у рамках широкої пропагандистської кампанії задля популяризації колгоспного ладу, правляча компартія висунула гасло проведення шахової першості серед трудівників землі. З ідеологічних мотивів влада селянські турніри незмінно йменувала колгоспними.

Підготовку до першого обласного чемпіонату колгоспників розпочали ще восени 1936-го. Згодом стартували першості окремих колгоспів, а з січня 1937-го почалися районні турніри. У Чернігівському районі 1 місце взяв Сиводід із Шестовиці, другий – І. Ланько (с. Кувечичі). У Дмитрівському районі переміг Т. Васильченко (с. Красний Колядин), в Талалаївському – Т. Власенко (с. Березівка)
В оглядовому матеріалі київська газета «Шахіст» так оцінювала ситуацію з колгоспними турнірами на Чернігівщині:
«Чернігівська область перша на Україні провела і закінчила шаховий колгоспний турнір. Проте турнір пройшов при недостатній підготовці, хоч до організації низових турнірів приступили ще в жовтні. Здавалось, часу було більше, ніж досить, щоб охопити якнайбільше колгоспів, але оргкомітет, що був для цього спеціально організований, і разу не зібрався. Звідси і незадовільні наслідки.
Всього проведено 135 низових колгоспних турнірів при 925 учасниках і 21 районний турнір (з 56 районів області) при 108 учасниках. Нарешті, замість 56 представників в обласному турнірі брали участь тільки 32 учасники.
На місцях було чимало хиб, усунути які можна було б, якби цією справою зайнялась вся громадськість. Але на Чернігівщині вся робота була покладена лише на райФК та райвно. Комсомол та райземвідділ стояли зовсім осторонь. Це можна пояснити тільки їхньою недооцінкою великого значення турнірів у поширенні шахів серед колгоспників, як одного з кращих видів культурного відпочинку. Цим же можна пояснити і такий, приміром, факт, що в с. Рейках саме під час колгоспних турнірів закрили шаховий клуб.
Умови, в яких відбувались районні турніри, були далеко незадовільні. Ось у Прилуччині приміщення не опалювалось, і турнір довелось кінчати у якійсь маленькій кімнаті при РВК; жодного переможця турніру не премійовано, хоч в обласному комітеті ФК та спорту цей район вважається за один з найкращих.
Не краще було і в Глухівському районі. Хоч тут і провели низові і районні турніри, але ніяк не могли «знайти» 50 крб., щоб послати переможців на обласний турнір. У деяких районах, як Смілянський, Бахмацький, Недригайлівський тощо, зовсім не провели ні низових, ні районних турнірів. «Оперативне» керівництво доводить хоч би такий факт, що про деякі турніри навіть не знали в облкомітеті ФК.
Про заінтересованість колгоспної маси шахами свідчить те, що турніри відвідало багато колгоспників: у Роменському районі щось 600 чол., у Срібнинському – 300 чол. і т.д.
За шахами проводять своє дозвілля не тільки учні та молодь, але й дорослі колгоспники: ось Острянський І.Д., народження 1895 року (Прилуцький район, с. Малківка, колгосп ім. ЛКСМУ), має за 1936 рік 385 трудоднів, стахановець. У шахи грає 3 роки і в районному турнірі зайняв 2 місце. Ланько І.С. (с. Кувечичі, Чернігівський район, колгосп імені Р. Люксембург), народження 1894 р., має 464 трудодні, тесляр, стахановець, у шахи грає 16 років. І таких можна налічити сотні.
Під час підготовчої роботи організовано чимало нових ш/ш гуртків, відкрито кімнати при колбудах. На Чернігівщині тепер є 72 ш/ш гуртки, в яких записано 1050 чоловік, з них 40 жінок (а на 1/ХІ було 6 гуртків). Гуртки при колбудах передплачують близько 250 екземплярів «Шахіста» і «64». Все це яскраво доводить інтерес і потяг до шахів серд колгоспної маси.
Правда, сам комітет ФК з початку підготовки до колгоспних турнірів ужив ряд заходів, які повинні були дати якнайкращі наслідки. Так, з його ініціативи надруковано докладні інструкції, пам’ятки для учасників турніру, таблиці Бергера і роз’яснення до них. І деякі райони виявили активність у цій справі і навіть спеціально мобілізували людей на допомогу колгоспам у проведенні турнірів. Так, Ромни дали 11 чол., Прилуки – 3 чол., Чернігів – 3 чол., Срібне – 3 чол. і т.д.
Проте хиба в тому, що облкомітет і його секція скоро заспокоїлись на перших успіхах. Вони не зуміли перенести досвід кращих в усі райони і не використали часу після зриву першого строку (у грудні), щоб організувати низові районні турніри там, де вони не відбулись.
Перед облкомітетом ФК, облВНО, комітетом КСМ стоїть завдання – закріпити вже досягнені успіхи. Треба провести додаткові турніри в тих районах, де їх не проведено. А головне – підтримувати зв’язок з низовими гуртками і допомагати їм у їх повсякденній роботі. Адже ш/ш актив є чималий, треба лише не розгубити його, а згуртувати навколо себе і поповнити новими кадрами. Облкомітет повинен також провести навчальну роботу з окремими шахістами, що виявили свої здібності до опанування шахової майстерності. І тоді обласний комітет ФК доб’ється найкращих наслідків у розгортанні ш/ш руху серед колгоспних мас».
Фінальний турнір розпочався в останніх числах січня 1937 року. Але про нього наступним разом.

Сергій ГОРОБЕЦЬ,
спеціально для «Чернігівського формату»

Чемпіонат колгоспників Чернігівського району. Січень 1937 року. Грають Віктор Ніговський (с.Хмільниця) й Іван Новик (с.Халявин). Спостерігають суддя турніру Р. Ушач та Іван Коваль (с.Бобровиця).