23 вересня в Управлінні культури та туризму Чернігівської міської ради відбувся круглий стіл на тему «Чернігів та радянська влада у 1920-х – 1940-х роках».
Організатори заходу: Український інститут національної пам’яті України, Чернігівський обласний молодіжний центр, Управління культури та туризму Чернігівської міської ради та за участю Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського.
«Традиційно під час святкування дня міста згадують його історію. І це правильно. Проте, особисто я, як і більшість з нас, з кожним днем переконуємося, ми історії не знаємо, насамперед страшної правди про період радянського тоталітарного режиму. А без знання минулого формувати та реалізувати успішну політику розвитку як громади, так і регіону, країни неможливо. Отже, треба чесно дивитися історії в очі», — наголосив під час відкриття Олександр ШЕВЧУК, начальник Управління культури та туризму Чернігівської міської ради.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День міста у Чернігові святкуватимуть без традиційного великого концерту на площі
«Ми вдячні Інституту національної пам’яті за роботу, проведену з метою відновлення історії нашого народу замість радянських міфів, зокрема створення різноманітних тематичних виставок тощо. У Чернігів за радянських часів було завезено з іншої країни та сформовано цілу соціальну групу тих, хто зараз не сприймає української історії й культури, національно-державного розвитку. Тому актуальність подібних заходів ще більш важлива», — підкреслила Ірина СІМОНОВА, директор Чернігівського обласного молодіжного центру.
«Комуністичний тоталітарний режим зберігав свою владу завдяки політиці державного терору та повної монополії на інформацію, порушенні та запереченні всіх існуючих прав і свобод людини. Йому потрібний був не громадянин – особистість, а раб – гвинтик, повністю покірний своїм господарям із Кремля. Саме тому впродовж 1917 – 1991 років тільки в Україні від нього постраждали понад 10 мільйонів осіб, значна кількість з яких загинула. Історики попереджають, що реальне число жертв комунізму значно більше. Дослідникам ще доведеться визначитися хоча б оціночно щодо масштабів таких жертв на Чернігівщині і в обласному центрі зокрема. Невід’ємною складовою комуністичної політики державного терору були концентраційні табори. Прилучанин Віктор Моренець наполягає, що в Україні в 1919 році перші концтабори більшовиками створено в Харкові та Чернігові», — заявив Сергій БУТКО, представник Українського інституту національної пам’яті у Чернігівській області.
Він розповів про історію створення комуністичних концентраційних таборів, згадав про долю відомих чернігівців, які чинили опір злочинному режиму. Наголошуючи на гострій актуальності цієї теми як для українського суспільства в цілому, так і громади міста Чернігова, С. БУТКО нагадав: «Влітку цього року влада Російської Федерації, держави агресора, за вигаданим жалюгідним звинуваченням засудила та ув’язнила російського історика Юрій Дмітрієва, одного з найвідоміших дослідників сталінських репресій, обставин загибелі та місць поховань тисяч жертв, серед яких згадаємо і уродженця Чернігова, письменника і поета Марка Вороного. Це надпотужний сигнал, який ми маємо почути і зрозуміти, врахувати у справі відбиття російської агресії проти України».
Світлана СЕРГЄЄВА, старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського, докладно розповіла про всі відомі на цей час факти про існування та функціонування радянського концентраційного табору в 1920 році у Чернігові на вулиці Стороженківській (сучасна Академіка Павлова), де зараз розташоване Чернігівське тролейбусне управління.
Серед іншого увагу присутніх привернуло з виступу дослідниці наступне: «Контингент репресованих складався з «соціально ворожих елементів», учасників Української революції, білогвардійського руху та просто «підозрілих» для влади осіб. Всі в’язні повинні були працювати, отримували заробітну плату, проте її на руки НЕ видавали, а передавали на рахунок концтабору, з коштів якого оплачувалися заплата адміністрації, охорони та утримання цієї каральної установи».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Чернігові на День міста хочуть влаштувати салют
Микола ГОРОХ, старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського, кандидат історичних наук, показав один із методів пограбування народу по-радянські — діяльність Всесоюзної контори по торгівлі з іноземцями «Торгсин»: «В 1932 році магазини цієї установи були розгорнуті і на Чернігівщині, зокрема і в нашому обласному центрі – саме в той час коли починався Голодомор-геноцид. Люди для порятунку від голоду змушені були купувати за багатократно завищеними цінами хліб та інші продукти за ті коштовні речі, які у них ще збереглися: золоті та срібні хрестики, виделки тощо. Я порахував, що тільки в 1933 році у Чернігові ця грабіжницька структура таким чином вилучила для держави майже 90 кг чистого золота та майже 3 тони чистого срібла».
Федір ЮХНО, чернігівський історик, зупинився на темі релігійної політики комуністичної влади у повоєнному Чернігові. Він відмітив: «Під час Другої світової війни керівництво СРСР, не відмовляючись від репресивно-атеїстичної політики і враховуючи тодішні реалії, тобто бурхливе відновлення релігійного життя під час нацистської окупації, дозволило діяльність, а фактично організувало заново Російську православну церкву. Звичайно під жорстким контролем органів влади та карально-репресивних органів. У Чернігові в 1945 році вони дозволили діяти чотирьом храмам».
Під час підбиття підсумків круглого столу Олександр Бондар, історик, кандидат історичних наук, головний спеціаліст Управління культури та туризму Чернігівської міської ради, зробив висновок: «Такі зустрічі фахівців для широкої аудиторії треба проводити і надалі, зробити їх традиційними».
–
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті України
