В історії Чернігівського краю – ще чимало нерозкритих сторінок. Зокрема, один із маловідомих фактів – збройна боротьба з радянською владою на Чернігівщині.
Чернігівський історик Олександр Ясенчук розповідає, що тогочасна Чернігівщина була подібною до західних областей нашої держави, де сотні, якщо не тисячі людей, які протистояли червоній Москві, перебували в лісах зі зброєю в руках. Частина тих людей належала до борців за волю України і була членами Української повстанської Армії.
«Мабуть, боротьба почалася ще 1944 року. А причина в тому, що народ прагнув до незалежності. І на заході Україні існувала Організація Українських Націоналістів, яка в цей період української історії була створена для боротьби за незалежність. І потім уже була сформована Українська Повстанська Армія, що була інструментом боротьби за незалежність.
Історики нарахували 130 осіб, а за дослідженнями пана Віктора Моренця й іншими джерелами є інформація про 180 чернігівців, які були в УПА. Але я думаю, що їх було суттєво більше.
Були різні шляхи, як вони потрапляли на захід України. Там вони приєднувалися до УПА. До 1944 року, як прийшла туди радянська армія, вони там брали участь у боях із німцями, червоними партизанами Ковпака. Але коли прийшла радянська армія, чернігівців після вишколу відправили назад на Чернігівщину піднімати повстання і залучати народ до боротьби», – в коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначив чернігівський історик Олександр Ясенчук.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині попрощалися із військовим, який загинув під час ракетного удару по Сумах
За словами історика, серед цікавих інструкцій, які отримували повстанці, було завдання нищити колгоспні молотарки, а зерно роздавали селянам по дворах. Бо якраз тоді був час третього голоду 1945–46 років, який переживали українці.
Але Олександр Ясенчук каже, що, порівняно із заходом України, на Чернігівщині кількість борців із радянською владою була суттєво меншою.
«Було до десятка боївок, які діяли на Чернігівщині. І діяли вони десь до 1950 року. Загалом у ті часи, за спогадами наших рідних, у лісах були сотні, якщо не тисячі людей, які з різних причин мали проблеми з тодішньою владою і зі зброєю в руках переховувалися по лісах та чинили різноманітний опір. І в населення було чимало зброї. І серед тисяч тих людей були представники Української Повстанської Армії», – розповів Олександр Ясенчук.
Він також навів приклади боротьби, що тривала на території Чернігівщини.
«У лютому 1946 року члени УПА – брати Супруни, Тимофій Васильович і Григорій Васильович, які мешкали в с. Тулушки поблизу Конотопа, знищили у своєму домі п’ятьох працівників Бахмацького РО МВД, після цього пішли в підпілля.
21 березня голова колгоспу та голова сільради с. Вирівка біля Конотопу, щоб взяти соломи для колгоспу – тобто фактично вкрасти, зайшли самовільно на обійстя Андрія Черевка, де й побачили його сина, Федора Черевка, колишнього козака однієї з українських частин, що були сформовані німцями, який перебував на нелегальному становищі, і братів Супрунів, що попрямували через луг до лісу.
Щоб затримати повстанців, голова колгоспу залучивши військових із частини, розташованої в селі, організував переслідування хлопців, під час бою Федір Черевко, 1922 р.н. загинув, брати Супруни змогли відірватися від гонитви та відійшли в напрямку Батуринських лісів.
У загиблого Федора Черевка було вилучено автомат ППШ №ЛА-908 1942 р. випуску, на прикладі котрого з правого боку був вирізаний напис «Слава для українців-бандерівців», зверху вирізаний тризуб в оздобленні дубових листків, на ців’ї приклада вирізаний псевдонім загиблого – «Гонта». Окрім того, у хліві під сіном на обійсті було знайдено яму, де переховувалися націоналісти, тут були знайдені цілком секретні документи Бахмацького райвідділу МВД», – повідомив Олександр Ясенчук.
І в той час із повстанцями боровся НКВС, засилав своїх агентів, завдяки яким затримували повстанців. Стандартно їх засуджували до вищої міри покарання – це для керівників, або 25 років таборів.
Хоч зрештою повстанський рух був придушений, він зіграв свою важливу роль. Принаймні на заході України успіх полягав у тому, що повстанці не дали комуністам вилучити у селян усе зерно та не допустили великого Голодомору, як був на іншій території України в 1932–33 роках.
Спілкувалася Ірина Осташко
–
