КОЛОНКА
Принцип утримання влади «розділяй і володарюй», внісши невеличкі зміни, легко перенести на будь-які інші сфери суспільного життя й отримати вигоду. Особливо коли мета – збереження імперського підпорядкування. Якщо не юридичного, то фактичного. Дуже заплутано? Тоді приміряємо на гумор і мову.
Що може бути поганого в гуморі, запитають люди, виховані на «Аншлазі», КВНі чи, не дай боже, камедіклабах. Нічого – поки він цілеспрямовано чи несвідомо пропагує переваги одних і вторинність інших. А особливо – коли розпускає метастази на побутовий рівень.
Пам’ятаєте, як на українське «дякую» десятиліттями «жартівники» реагували дотепними, на їхню думку, відповідями: «аж підскакую» або «по спині ломакою». Припускаю, що значна кількість «гумористів» не мали на меті образити, але цей рефлекс відповісти в риму проявлявся настільки часто, що наступного разу дитині вже жодним чином не хотілося нариватися на таку дошкульну реакцію. Тож вибір був очевидним: на «спасібо» ніхто жартами не відповідав.
Інша шкільна історія – «смішні» побрехеньки щодо нібито кумедних перекладів українською нейтральних російських слів. Хто вчився у 80-х та на початку 90-х навряд чи не чув, що «зажигалка» українською мовою буде «спалахуйка», «презерватив» – «нацюцюрник», «Кощей Бессмертный» – «Чахлик Невмирущий», а «Алєксандра Пушкіна» десь глибоко в таємних тунелях львівського метро бандерівці перекладають як «Сашко Гарматкін». Усі чули ці жарти, усі над ними сміялися, а найбільш вразливі і найменш перебірливі щодо джерел інформації і досі бояться, що їхню дитину так змусять говорити. До речі, жарти щодо окремих слів чеської чи білоруської мов (справжніх, а не вигаданих хворобливою уявою шовіністів) – із тієї ж опери. Пропаганда під соусом гумору дала глибоке коріння.
І коріння це нині дає плоди у вигляді гротескно-сатиричної (насправді – ні) реакції на всі зміни, які відбуваються в українському правописі чи навіть у побутовій мові. Десять років тому люди, які намагалися зберегти тісні обійми української та російської мов, реготали і плювалися на слово «поліціянт». Тепер воно вже стало настільки звичним, що мало хто звертає увагу. Але сьогодні – нова тема для невдалих жартів. Фемінітиви. Тож, коли хтось поруч починає навмисно створювати мовні покручі на кшталт «чоловікиня», «менеджеркеса» або «посолка», вітаємо – перед вами людина, яка свідомо чи несвідомо за допомогою жартів заперечує право української мови бути самодостатньою.
