За інформацією: Суспільне Чернігів.
Наталія Олексієнко. Суспільне Чернігів
Староста Сергій Пунтус додає:
"З чоловіками у нас напряг. Може це і неправильно, але оцю чоловічу роботу: з мотокосою, з бензопилою, з лопатою – доводиться виконувати нашим дівчатам".
Сергій Пунтус. Суспільне Чернігів
До робіт з благоустрою села жінок залучили через центр зайнятості. Працюють по два тижні на місяць: косять, копають, пиляють і вантажать дрова.
"Усі ми роботи робимо: і чоловічу, і жіночу — усе вміємо робити", — говорить Тамара Сморщок.
Вона займається благоустроєм два роки. Раніше була техпрацівницею у садочку та школі. Розповідає:
"Потім, як школу закрили, тут багато залишились без робіт. А що робити – треба десь працювати".
Тамара Сморщок. Суспільне Чернігів
Тільки, аби додали трохи зарплату. Важка праця, — жаліються жінки.
"Мінімальна зарплата зараз 8 тисяч. Пів місяця ми працюємо, виходить — 3 700, десь так", — каже Наталія Олексієнко.
Виїхали дві родини, але ж приїхали п'ять
Від Вороб’ївки до російського кордону близько восьми кілометрів. Сюди дістає ворожа артилерія, над селом літають дрони.
"У нас був обстріл, ми тут працювали, падали у канаву, куди очі бачили. Били "градами" по нас, правда, воно все перелітало, 28 прильотів", — згадує Олена Ткач.
Олена Ткач. Суспільне Чернігів
З сусіднього села Будо-Вороб’ївська, що на кілька кілометрів ближче до кордону, через обстріли виїхала понад половина жителів. З Вороб’ївки, де проживає три сотні людей, – дві родини.
"Але ж до нас приїхало п'ять родин: родина з Красного хутора, родина з Грем’яча, з Михальчиної Слободи і дві родини з Бучок", — розповідає Сергій Пунтус.
Залишається у селі і родина Сигут. Тетяні – 68, чоловік Микола на 5 років старший.
Микола та Тетяна Сигути. Суспільне Чернігів"Все життя — з народження тут живемо. І пропрацювали тут, і дітей виростили, і онуки у нас є. От куди його їхати? Поки у нас ще такого нема, як у Будо-Вороб’ївській… Ми розуміємо, що це страшно, але їхати не будемо, не хочемо", — каже Тетяна Сигута.
Один трактор — на усі види робіт
У Вороб’ївці працює єдине на прикордонні Новгород-Сіверської громади сільське комунальне підприємство.
"Було ще "Грем’яцьке", але там люди виїжджають", — говорить директорка КП "Вороб'ївське" Олена Душина.
Олена Душина. Суспільне Чернігів
Шість працівників обслуговують водопостачання та благоустрій в 11 селах. На всі види робіт мають один трактор. Ним зимою чистять сніг, а весною орють землю.
"Обробляє присадибні ділянки населення. Ми і косимо, і саджаємо картоплю, і копаємо", — уточнюює Олена Душина.
Трактор. Суспільне Чернігів
У селі працюють магазини та фельдшерський пункт. Ремонт дороги тут зробили 2021 року, перед повномасштабним вторгненням, — каже староста. Тепер проєкти дрібніші: в центрі встановлюють новий біотуалет, а до будівлі старостату проводять воду.
"Щоб ми могли і систему опалення заживлювати, і щоб водичка була безпосередньо у приміщенні. Якщо до цього не було зроблено, то ми в цьому році це зробимо", — говорить Сергій Пунтус.
Читати ще
Читати ще 8 кілометрів під дощем: як родина з трьома дітьми та травмованою дружиною тікала з Попасної і опинилась на Чернігівщині
Читати ще «Дивом вціліли – і ми, і хата»: з прикордонного села Костобобрів на Чернігівщині евакуювали родину
