Мова йде про частину колекції майстрині з Чернігівщини Віри Огороднійчук, яка минулого року була представлена на соціальному показі у рамках тижня моди у Мілані.
Чому фартухи мають «пальму першості» у творчості пані Віри? Вона їх досліджує вже доволі давно і стверджує, що фартух або його ще колись називали запаска чи попередниця, а ще — плат, пілка, запонка, передник, — був обов’язковим атрибутом «луку» українських жінок з давніх давен. Таку думку підтверджують й дослідники історії українського вбрання: вважається, що фартух є одним з найбільш архаїчних елементів одягу. Хоча перші писемні згадки термінів «фартух», «запаска», «плат» в українських джерелах датують к. XVI – поч. XVII ст., — найімовірніше, цей елемент одягу побутував значно раніше (джерело — localhistory.org.ua). Назва «фартух» має польське (fartuch) та німецьке походження — Vortuoch/Vortuch (буквально – «передня тканина»). «Запаска» походить, скоріш за все, від слов’янського — «пояс». Якщо брати назву «плат», то одні дослідники зазначають її походження від слова «полотно», інші – від литовського «рlatus», що значить «широкий». «Запонка» – від старослов’янського «запона», а «передник», зрозуміло те, що одягають попереду. Кожний етнографічний регіон мав свої назви цього предмету. Іноді в одному регіоні зустрічаються кілька назв, які можуть вказувати й на матеріал (наприклад, фартухом називали виготовлений з полотняної тканини, запаскою – з парчової).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 1 січня на війні загинув прикордонник із Чернігівщини
Були і повсякденні, і святкові, і навіть весільні фартухи. Шились із різних тканин: і з домотканої з конопляних, лляних чи вовняних ниток, могли бути й ситець, парча, і навіть шовк. Оздоблення на них також було різним. Могли бути оздоблені вишивкою, вибійкою та ін. техніками (наприклад, просто кольоровими смужками). На Чернігівщині та у ряді ін. регіонів 100 років назад фартухи з більш тонкої тканини могли прикрашати поліхромною вишивкою, а краї оздоблювати фабричним мереживом.
Раніше це був не просто одяг, який захищав від бруду, а його наділяли ще магічними властивостями, бо вірили, що він захищає від злих духів, зурочень. У мамин фартух під час пологів приймали немовля. На фартухах ворожили. Наприклад, якщо він розв’язувався, то “знаючі” люди казали, що жінка скоро матиме дитину. Про цей колись дуже важливий атрибут жіночого одягу пані Віра може розповідати довго. А у сьогоднішніх реаліях пропонує сучасний адаптований та вишуканий варіант – різноманітні фартушки, в’язані гачком. Ще у доробку майстрині є й інші вироби та деталі (елементи) жіночого вбрання, які в неї періодично замовляють й українські дизайнери одягу, наприклад, Лілія Пустовіт та Світлана Бевза для своїх колекцій жіночого одягу (комірці, манжети, ажурні вставки та ін.).
Джерело та фото: https://chernihivregion.travel
–
