Загальноприйнятна думка, що навесні все пробуджується, оживає, з’являється нове життя, а у холоди засинає або завершує свій життєвий цикл. Проте у природі є й т.зв. «виключення» із таких правил. Ще декілька тижнів тому, коли у нас був сніг і морозна температура, — мешканці Чернігівщини спостерігали незвичне явище: на снігу жваво рухались маленькі комахи — снігові мухи, в народі їх називають сніговими блохами за маленькі розміри та цікавий спосіб пересування. Вони не літають — крила в процесі еволюції редукувались, тобто практично зникли, ймовірно, через відсутність потреби: взимку хижаків мало, конкуренція за ресурси низька, а польотні м’язи витрачали б енергію, потрібну для підтримки тепла. Безкрилість — компроміс на користь виживання в холоді.
І для них час повноцінного життя та розмноження – саме зима, а коли на вулиці теплішає — це сигнал, що треба ховатися і чекати кращих для них холодних часів. Розмножуються вони саме в зимовий період, відкладаючи яйця помаранчевого кольору прямо у сніг або навіть у лід. Деякі дорослі особини можуть бути «гігантами» у своєму сегменті та сягати аж 2,5 мм завдовжки, проте «стандартний» розмір цих комашок – 1,5-2 мм. Саме тільце — чорне, вкрите волосками, і з цієї причини скупчення комах на снігу, які ще й рухаються, дуже добре видно. На голові вони мають вусики, які допомагають орієнтуватися в просторі і знаходити їжу. Їх їжа — виключно біологічні продукти, наприклад, водорості, залишки гнилих рослин тощо. З цього «раціону» ця комашка знаходить різні цукри та виробляє свого роду антифриз, який дозволяє їй вижити при доволі низьких мінусових температурах. А от температура вище +12 °C вже є смертельною для неї. Тобто вже зараз ми їх не побачимо, бо вони поховались.
За даними ентомологів ніякої загрози зимова муха/блоха не несе а ні людям, а ні тваринам: цей вид не контактує з людьми та іншими теплокровними тваринами і не є носієм будь-яких захворювань. Відповідно — ні люди, ні їхнє житло цих комах не приваблюють, оскільки снігові блохи живуть у дикій холодній природі, а у теплі взагалі швидко гинуть. Будь-яка городина чи збіжжя, у т.ч. й посіви, їх також не цікавлять. Вони зазвичай не віддаляються від водойм або болотистих ділянок: їм потрібен прохолодний і вологий грунт.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині провели в останню путь старшого сержанта
Стосовно їх цікавого способу пересування — стрибання, то це вони здійснюють за допомогою довгого рухомого виросту — «стрибальної вилки», яка за допомогою спеціальної «зачіпки» утримується під черевцем. Ось за допомогою цих «чудо-пристроїв» ця комаха може стрибати на відстань, яка у 20-30 разів перевищує її власну довжину.
Ця багато в чому унікальна тваринка останнім часом зацікавила вчених своїми здібностями, вивчення яких допоможуть у перспективі, наприклад, більш комфортному збереженню донорських органів при трансплантації, кріоконсервації клітин і тканин, а також для захисту рослин від морозу. Нові класи білків із генома снігової мухи можуть стати цінним шаблоном. Вчені вважають, що вивчення унікальної комбінації, яку «виробляє» ця комаха — поєднання термогенезу і антифризних білків при збереженні повної активності, — також матиме величезне значення стосовно того, як живі організми можуть адаптуватися до екстремальних середовищ, і потенційно можуть допомогти вченим розробити кращі способи захисту клітин, тканин і матеріалів від пошкоджень, спричинених заморожуванням.
Джерело та фото: https://chernihivregion.travel
–
