Чорна звістка прилетіла до Коропської громади. 23 серпня під час оборони України від російського ворога поблизу села Старомайорське Волноваського району Донецької області загинув старший солдат Колібаба Анатолій Анатолійович, 06.02.1971 р.н., старший стрілець-оператор відділення механізованого батальйону.
У Воїна залишилась дружина, двоє дорослих синів, сестра.
Про це повідомляє Коропська громада.
Анатолій Колібаба родом Борзнянщини, із села Воловиця. Вивчився на ветеринара. Службу в армії проходив у далекому Калінінграді, був кінологом, тренував службових собак.
Потім життєва стежина привела його в Короп. Приїхав сюди на весілля до старшої сестри, та так і пов’язав подальшу долю з Коропським краєм. Трудився Анатолій Колібаба на шанованій, дуже потрібній і затребуваній у сільській місцевості роботі – був ветеринаром. Працював спочатку в Коропі, потім у ТОВ «Черешеньки».
Навіть коли змінив сферу діяльності (працював на будівництві) не відмовляв, коли люди просили допомоги по ветеринарії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині сапери продовжують розмінування територій
Чоловік був трудягою і багато чого вмів. Цьому не вчився – а і вікна, і двері міг поставити, плитку покласти. Ще й іншим підказував, як правильно і надійно зробити. Коли кажуть «мав золоті руки» – то це саме про таких людей.
Перед тим як долучитися до лав захисників України, Анатолій Колібаба трудився в «Агролісгоспі».
У день, коли загинув Анатолій Шаповал, чоловік сказав: «Усі ми повинні там бути, захищати свою землю».
У січні цього року чоловік був призваний на захист України. На службу його проводжали в один день із земляками Сергієм Доценком та Василем Ковтуном, нині, на жаль, полеглими. Збереглось спільне фото, де наші захисники разом, усміхнені…
Анатолій Колібаба захищав Україну у складі 31-шої окремої механізованої бригади.
Під час захисту України отримав контузію, лікувався в Запоріжжі та в Житомирі. Але недовго. Ще й головні болі не пройшли – а вже повернувся на фронт, до своїх побратимів.
Із ріднею воїн спілкувався часто, крім днів, коли ходив виконувати завдання на нуль. А увечері 22-го серпня захисник обдзвонив усю-усю рідню. Спілкування було щемливим, до сліз, коротким і тривожним. Як виявилось – останнім…
Вічна пам’ять та слава українському Захиснику!
____
Надаємо номер картки для тих, хто хоче допомогти родині:
5168 7574 2901 2034 (ПриватБанк; Падалка Н.А., сестра Воїна)
–
