Куди податися в мандри? Мабуть, це найбільш актуальне запитання, яке ми ставимо собі кожної літньої пори. Якщо попередні роки ми здебільшого планували відпочинок заздалегідь, то нині ситуація змінилася. Так, до останнього не було зрозуміло, чи відкриються кордони і наскільки серйозними будуть викликані пандемією карантинні обмеження. Саме тому багато хто пустив питання відпочинку на самоплив, а місця для відпочинку ми стали обирати більш спонтанно.
Утім, як би там не було, улітку всі ми відчуваємо так званий поклик моря. Українцям пощастило, адже для цього не потрібно їхати за кордон. Однак зрештою, особливо якщо ви мандруєте на південь щоліта, ваші поїздки можуть здатися банальними. Ну, подумаєш, синя вода аж за небокрай та жовтий пісок чи галька – що може бути банальнішим? Залишити незабутні спогади про літо нам допоможуть приморські озера.
Коли вода рожева
Мабуть, ще з дитячого садочка ми звикли малювати море синіми чи блакитними фарбами. Інші кольори, здавалось би, можна лише нафантазувати. Адже і справді, якби ви спробували в дитинстві намалювати море, скажімо, жовтим, то його б сприйняли за пустелю, а якщо помаранчевим або червоним, то – за марсіанський пейзаж. Однак в Україні є місця, що здатні розірвати шаблонне уявлення про колір морських краєвидів. Адже чи могли ви уявити, що замість небесної блакиті побачите водойму рожевого кольору?
Таке і справді можливо. Для цього варто побувати не на самому морі, а на солоних озерах. Найбільше їх в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях. Однак чому вони рожеві та чи безпечно це для здоров’я? В основному ми звикли до того, що вода набуває «неприродного» кольору під дією різноманітних промислових викидів. Проте рожеві озера в Україні існували з прадавніх часів.
Справа в унікальних одноклітинних водоростях із складною та дещо заплутаною назвою «дуналіелла солоноводна». Як ви вже здогадалися, ці крихітні водорості пристосовані до життя тільки в солоній воді. Справа в тому, що у приморських озерах солі набагато більше, ніж у самих морях. Наприклад, у деяких озерах Сивашського каскаду концентрація солі майже така ж, як і в Мертвому морі.
Тобто настільки багато, що ані тварини, ані рослини вижити в такій воді фізично не здатні. Єдина, хто пристосувалася до цих умов, саме названа водорість. Під дією сонячного проміння, коли вода дуже сильно випаровується, вона виділяє специфічні речовини, що й забарвлюють воду в незвичний, рожевий колір.
Відповідно, чим гарячіше повітря, тим рожевіша вода. До слова, на деяких озерах, наприклад Лемурійському та Генічеському, можна зробити ефектне фото, розташувавшись на поверхні води, скажімо, з газетою в руках. Вода там настільки солона, що виштовхує тіло, і намочити газету практично неможливо.
Найсолоніші та найяскравіші
Загалом, на Півдні України є сотні солоних озер. Найбільше – у Херсонській області, а саме в системі заток озера Сиваш, тут їх близько 200. Концентрація солі в деяких з них часом сягає 87 %. Однак найбільш популярні менше десятка.
Так, одним з найгарніших уважається Лемурійське озеро в селі Григорівка на Херсонщині. Найбільш насиченого рожевого кольору воно набуває в середині літа, коли через спеку вода випаровується інтенсивніше. Відповідно, одноклітинні водорості активно виділяють ті самі речовини – і вода стає яскраво-рожевою.
У селі Приозерному на Арабатській стрілці є Генічеське рожеве озеро. Улітку воно також яскраво-рожеве. Однак, насолоджуючись красою, слід пам’ятати, що за нею може приховуватися й небезпека. Так, під шаром солі, яке вкриває дно озера, може бути рідкий намул, у який легко провалитися. Саме тому, прогулюючись «космічною» водоймою, слід бути обережнішим.
А от озеро Сиваш можна вважати озером лише умовно. Адже через безліч мілководних водойм, що омивають численні напівострови та острівці, воно поєднується з Азовським морем. Солона вода потрапляє сюди саме з моря і завдяки мілководдю швидко випаровується, залишаючи по собі товстий шар солі. До слова, саме на цьому озері ви можете з легкістю полежати на воді. Проте глибина його невелика – у середньому лише метр.
Рожеві озера можна зустріти й на Кінбурнській косі, неподалік села Геройського. До слова, там і нині, прямо як у давнину, добувають сіль. У кінці серпня місцеві жителі відзначають свято солі і риби, яке інколи співпадає ще й із Днем незалежності. На честь свята варять козацький куліш і влаштовують ярмарки. Тож, відвідавши це озеро, ви не тільки отримаєте задоволення від незвичайних краєвидів, а й побачите, як живуть сучасні добувачі солі.
На Арабатській стрілці, між селищами Героїчна Гірка та Щасливим, ви знайдете Зяблівське озеро. Враження від яскраво-рожевої води посиляться тим, що його береги вкриті товстим шаром солі, а тому рожева вода поєднується із кришталево білим кольором. Завдяки цьому Зяблівське озеро, мабуть, чи не найбільше нагадує поверхню іншої планети. До того ж неповторний запах насиченого сіллю повітря лише підсилює цей ефект.
Рожеве озеро Солонець-Тузли лежить на Миколаївщині, неподалік села Рибаківка. Тут також і досі добувають сіль. Однак, приїхавши туди в невдалий час, незвичайного кольору ви можете й не побачити. Адже за сильної спеки озеро майже повністю пересихає і стає схожим на безкінечну білу пустелю.
Неподалік Одеси пролягає Куяльницький лиман. Його важко віднести до переліку рожевих озер, адже по суті ані озером, ані рожевим він не є. Проте в дуже спекотну погоду вода в лимані все ж таки стає злегка рожевуватою. Та й загалом, краєвиди там дуже гарні. А ще його можна з легкістю відвідати, якщо виділити буквально один день із мандрівки до Одеси.
Тож, якщо вам трошки приїлися звичайні мандрівки на море, ви можете урізноманітнити їх турне рожевими озерами. У будь-якому разі отримаєте враження, які навряд чи зможете забути.
Одна з найбільших вад і водночас плюсів рожевих озер – у тому, що вони не досить популярні серед туристів. Тобто, з одного боку, вам не будуть заважати великі збіговиська інших людей. Але з іншого – розвинутої інфраструктури для мандрівників ви тут також не знайдете. Тож варто запастися великою кількістю прісної води і подбати про місце для ночівлі заздалегідь.
Найбільш зручно до кожного з цих озер подорожувати власним транспортом. Так ви зможете прихопити із собою і побільше води, і їжу. До того ж, якщо у вас немає намету, можна буде переночувати в машині. Проте якщо автівки у вас немає, то доїхати ви зможете на громадському транспорті. Він у тих краях курсує регулярно. Але майте на увазі: чимало всього доведеться нести на власних плечах.
