Є на Чернігівщині таке селище, яке за доби Козаччини певний час виконувало одночасно функцію як сотенного, так і полкового центру. Причому вдавалося успішно поєднувати обидва призначення. Мова про тодішнє місто, а нині селище Козелець – центр однойменної громади Чернігівського району. Про таку цікаву родзинку в його історії ми і розповімо сьогодні.
Заснування
Як свідчать історичні джерела, Козелець стає добре відомим з початку XVII століття як міцно укріплене містечко-фортеця на східних рубежах Речі Посполитої. У цей час високого рівня тут досягла культура землеробства та пов’язані з нею сировинні й переробні галузі, особливо млинарство. Наявність великої кількості вільних, раніше необроблюваних земель та певні податкові пільги на перший час сприяли активній колонізації даних територій.
Втім, з часом ситуація погіршувалася через посилення тиску на місцеве населення з боку польських великих землевласників-магнатів та шляхти. Тому жителі Козельця, як і інших територій Чернігово-Сіверщини брали активну участь у козацько-селянських повстаннях 20-30-х років XVII століття, а також долучилися до козацько-повстанських загонів з початком національно-визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького у 1648 році.
Сотенний устрій
З ліквідацією адміністрації Речі Посполитої на територіях, контрольованих козацько-повстанськими загонами поширюється полково-сотенний адміністративно-територіальний устрій, традиційний для козацтва. За твердженням В. М. Заруби, Козелецька сотня як складова частина Переяславського козацького полку виникла ще навесні 1648 року. Вже наступного, 1649 року її існування у складі Переяславського полку зафіксоване у Зборівському мирному трактаті. Що цікаво, кількість козаків у складі сотні встановлено у 200 осіб.
НадаліКозелецька сотня стає адміністративно-військовою частиною Київського козацького полку, що відбулося приблизно між 1651 та 1653 роками. Станом на початок 1654 року вона вже чітко фіксується у складі Київського полку і перебуває там аж до самої ліквідації Катериною IIполково-сотенного устрою у 1782 році. Після чого територію сотні поділено між Козелецьким та Остерським повітами Київського намісництва.
У 1656 році Козелець отримав і Магдебурзьке право, яке своїм універсалом надав йому гетьман Богдан Хмельницький. Пізніше право на місцеве самоврядування Козельцю підтверджували московські царі, що сприяло адміністративно-господарському розвитку населеного пункту та певною мірою захищало від сваволі російських воєвод та представників старшинської верхівки.
Козелець як полковий центр
Що цікаво, певний проміжок часу, а саме з 1708 по 1782 роки місто Козелець виконувало безпосередньо і функції полкового центру Київського полку. Оскільки на той час Київ переданий під контроль військових чиновників російської імперської армії. Хоча той же В. М. Заруба, спираючись на історичні документи, заявляє, що полкове керівництво облаштувалося у Козельці ще раніше – починаючи з 80-х років XVII століття.
У Козельці перебували та проживали київські полковники та представники старшини, що займали різні уряди у полковій адміністрації. Від часу перебування у містечку полкового центру лишилися будівля полкової канцелярії, прекрасний собор Різдва Пресвятої Богородиці з неповторним іконостасом та садиба «Покорщина», що належала родині київського полковникаЮхима Дарагана. Прикро, але наразі остання перебуває у дуже занедбаному стані – сподіваємось, що ініціативи активної громадськості, журналістів та представників культурного середовища щодо порятунку «Покорщини» все ж будуть реалізовані навіть незважаючи на війну та нестачу фінансування. Оскільки втратити таку родзинку було б непоправною помилкою.
Київські полковники, що базувалися у Козельці
Отже, як ми вище зазначали, центр управління Київським полком був перенесений до Козельця з 1708 року. Саме у той період київськими полковниками, що безпосередньо перебували у Козельці були: Федір Коровка-Вольський (1709-1711), Антон Танський (1712-1742), Михайло Танський (1742-1747), Юхим Дараган (1751-1762), Андрій Шаула (1769-1770), Олександр Безбородько (1774-1779) та Лука Лукашевич (1779-1781).
Козелецькі сотники
Отже, за час існування Козелецької сотні як адміністративно-територіальної одиниці (1648-1782) козелецькими сотниками були:
1) Прокіп Гарячка (1649);
2) Марко Гарячка (1654-1660);
3) ГнатКизимовський (1661);
4) Опанас Захарьєв (1662);
5) Степан Красовський (1662);
6) Іван Клижка (1665);
7) Гаврило Жила (1669-1676; 1682);
8) Василь Павловський (1676);
9) Петро Борсук (1676; 1696-1703);
10) Федір Строковець (1682);
11) Сергій Солонина (1687);
12) Матвій Стефанович (1692-1693);
13) Федір Ханенко (1705);
14) Остап Довгий (1706);
15) Грабовський (1708);
16) Микола Голод (1712-1715);
17) Михайло Костяний (1727);
18) Ярема Жила (1729-1735);
19) Петро Жила (1735-1736);
20) Олексій Підвисоцький (1736-1742);
21) Степан Барановський (1742-1754);
22) Павло (Петро) Руголь (1757-1767);
23) Павло Шум (1768-1781);
24) МикитаДесенко (1781-1782).
Населені пункти Козелецької сотні
Отже, з яких населених пунктів складалася Козелецька сотня? Згідно опису 1750 року до її складу входили наступні села: Бабарики, Белейки, Берлози, Беркове, Блудше, Брагинець, Будище, Вовчки, Войтки, Гарбузин, Гламазди, Данівка, Держанівка, Димерка, Єрків, Жеребецьке, Іржавець, Калита, Карасинівка, Копачів, Курганське, Лихолітки, Луг, Медведівка, Надинівка, Нижня Гребля, Ничегівка, Нова Гребля, Новики, Носівка, Оксанівка, Омельянів, Опеньки, Парня, Патюти, Самійлівка, Самсони, Святенське, Семиполки, Серединка, Сіножацьке, Скрипчин, Сморшки, Сокирин, Ставиське, Тополі, Хрещате. Також безпосередньо саме сотенне місто Козелець та хутори Брагинці, Лапин Ріг, Луг зі слобідкою Чесний Хрест.
За твердженням дослідників опису 1765-1769 років до складу сотні долучені також села Аксаківка, Козари, Карпів, Карпеки, Киселівка, Кошине, Лемеші, Одинці, Ожаківка, Пальчики, Пісоцьке, Пушкарі, Рикове, Сивуха, Сираї, Тарасівка та кілька нових хуторів.
А насамкінець, нам не слід забувати те, що саме Козелецька сотня дала Україні славнозвісну родину Розумовських та серед них останнього гетьмана доби Козаччини, Кирила Розумовського. До речі, походять вони з села Лемеші. Таким значним був внесок Козелецької сотні у історію України.
Андрій Подвербний
Обкладинка згенерована за допомогою ШІ
