Коли до новорічних свят лишається не так уже й багато часу, варто нагадати, що традиція прикрашати хвойні дерева взимку потрапила до України відносно нещодавно. Якихось 200–300 років тому. Втім, нині ці свята міцно асоціюються саме з вічнозеленими деревами. І не обов’язково з тими, які ми ставимо на видноті у наших оселях. Адже хіба не прекрасно виглядають їх крони в природних умовах?
Утім не заради краси єдиної. Говорити про користь, яку приносять хвойні зелені насадження жителям міст, можна довго. Але важливо усвідомити головне: чим більше рослин на подвір’ях біля наших будинків та обабіч доріг, чим більше в містах лісопаркових зон, тим здоровішими будемо ми самі. Саме тому озелененню приділяється така велика увага в кожному місті.
Лісу не буде
Сосна кримська, а саме до такого підвиду хвойних відносяться дерева, про які піде мова далі, росте відносно швидко – приблизно 15, а то й усі 20 з гаком сантиметрів на рік. За хороших умов уже за 30 років вона сягає висоти 10 метрів. Утім упродовж життя може виростати ще втричі вищою. А милує око людям та приносить користь довкіллю ще десятки років. Тобто висадка таких дерев – це без перебільшення наш подарунок наступним поколінням.
Таким чином, близько 30 саджанців кримської сосни, які з’явилися цього року в зеленій зоні між вулицями Олега Міхнюка, Гетьмана Полуботка, Тараса Шевченка та річкою Стрижень (між Красним мостом та Військовим госпіталем), для наших нащадків стали б справжнім невеличким лісом. Там би вони призначали побачення, гуляли з власними дітьми, та й просто навідувалися туди спекотної літньої днини…
Підозра, що із саджанцями щось не так, з’явилася у містян ще наприкінці літа, коли голочки на гілках, які мають залишатися зеленими за будь-яких умов, стали коричневими та сухими. І не на одному саджанці. А на всіх. До того ж практично одночасно.
Вони всі померли
Саме такою лаконічною фразою, навіть не дослухавши запитання, а почувши лише про місце, де росли саджанці, відповів завідувач кафедри екології та охорони природи Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т. Г. Шевченка Юрій Карпенко. Виявляється, він також запідозрив лихе ще влітку, коли проходив повз нові насадження. З часом його найгірші побоювання тільки підтвердились.
– Усе залежить від технології, за якою їх саджали. З відкритою чи закритою кореневою системою, – поділився Юрій Карпенко припущеннями щодо причин лиха. – Хвойні досить погано приживаються, якщо їх саджати з відкритою кореневою системою. Плюс догляд (улітку необхідно було проводити полив), а взагалі – краще хвойні садити восени або взимку. Є технологія, коли дерева саджають разом з мерзлою землею. Тоді вони краще приймаються.
Источник: 0462.ua
