У неділю, 25 жовтня, у Чернігові, як і на більшій території України (крім окупованих Росією Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей) пройдуть місцеві вибори.
Обираємо депутатів
Чернігівці будуть висловлювати свої політичні погляди на чотирьох бюлетенях. Один – за міського голову, другий – за депутата міської ради, третій – за депутата обласної ради, четвертий – за депутата районної ради.
Місто поділено на 5 округів. На кожному буде свій «набір» кандидатів від кожної з 11 партій. Виборець зможе підтримати не лише партію (потрібна традиційна позначка у відведеному квадратику навпроти назви партії – хрестик, пташечка), але й конкретного кандидата від цієї партії. Для цього потрібно буде в іншому квадратику (поруч з обраною партією) вписати номер цього кандидата, який буде вказаний біля його прізвища.
Детальніше про правила заповнення бюлетеня – у цьому ж номері на сторінці №23. Уважно вивчіть інформацію, аби не зіпсувати бюлетень. Головне – пам’ятати: не можна підтримати якусь партію і одночасно кандидата з іншої політичної сили.
Така сама схема – і у виборах до Чернігівської обласної та Чернігівської районної рад. Єдине – тут область та район відповідно поділені на іншу кількість округів. Їх в обох випадках по 7, але для мешканців Чернігова придумали різні номери. Обласна рада – округ №1, районна рада – округ №7. Нагадаємо, діє новий адміністративно-територіальний устрій, тож Чернігівський район (а отже й відповідна рада) охоплює території колишніх Козелецького, Ріпкинського, Городнянського, Куликівського та Чернігівського районів з Черніговом.
Депутатів до Чернігівської міської ради висунули 11 партій. До обласної та районних – по 9. У всіх списках присутні кандидати від таких сил: «Батькіщина», «Європейська солідарність», «За майбутнє», «Наш край», ОПЗЖ, «Радикальна партія Олега Ляшка», «Рідний дім», «Сила і честь», «Слуга народу». Плюс до міської ради – «Голос» і «Перемога Пальчевського».
Обираємо міського голову
Якщо на депутатські мандати в місцевих радах у Чернігові та області претендує 9–11 партій, то за крісло мера обласного центру наважалися позмагатися лише 7 політичних сил.
Кандидат | Рік народження | Партія | Місце роботи |
Вадим Антошин | 1969 | ОПЗЖ | голова секретаріату Чернігівської регіональної організації політичної партії «Опозиційна платформа – За життя» |
Владислав Атрошенко | 1968 | Рідний дім | міський голова Чернігова |
Ольга Заїка | 1972 | Батьківщина | директорка ТОВ «Чернігівський хлібокомбінат № 2» |
Антон Поляков | 1987 | За майбутнє | народний депутат |
Марина Рейко | 1983 | Європейська солідарність | фізична особа-підприємець, директор ТОВ «Кейрін» |
Олександр Соколов | 1961 | Наш край | тимчасово не працює |
Юрій Тарасовець | 1975 | Слуга народу | фізична особа-підприємець |
Головна інтрига (якщо вона взагалі є) – чи відбудеться другий тур. Основні опоненти діючого міського голови вже цього тижня оприлюднили результати власних опитувань, в яких навіть вони не поставили під сумнів той прогноз, що міський голова Владислав Атрошенко за результатами голосування 25 жовтня набере найбільше голосів серед 7 кандидатів. Себе ж поставили на друге місце.
Питання лише в тому, що у команді Владислава Атрошенка вважають, що вже у першому турі наберуть більше половини від усіх голосів виборців, що прийдуть на дільниці. А от інші учасники процесу переконані, що до 50 % переможець не дотягне. У такому випадку згідно із законодавством має відбутися другий тур, в якому візьмуть участь уже два лідери перегонів.
Так було п’ять років тому. На місцевих виборах 2015 року в першому турі більшість мав діючий на той час міський голова Олександр Соколов (33,75 %). У його головного переслідувача Владислава Атрошенка було лише 23,34 %. Але у другому турі переміг саме Атрошенко – 51,52 % голосів проти 43,15 % у Соколова.
Що відомо про кандидатів
Всі сім претендентів добре відомі чернігівцям. Цього разу у бюлетені не буде двійників чи «космонавтів» – привезених зі столиці чи інших регіонів претендентів, які би змагалися з місцевими. Всі учасники – мешканці Чернігова або приміської зони (Антон Поляков, згідно з документами, поданими до ЦВК, проживає у Киїнці). Всі мають вищу освіту, хоча той самий Антон Поляков минулого року, коли балотувався до Верховної ради (і переміг), вказував, що має лише наявність диплома про загальну середню освіту.
П’ять з семи кандидатів – члени тих партій, які їх висунули для участі у виборах. Лише Олександр Соколов та Юрій Тарасовець – безпартійні, але йдуть під прапорами політичних сил, оскільки самовисування цього разу для великих міст в Україні не дозволяє закон.
Владислав Атрошенко, створивши власну партію (а точніше – перейменувавши існуючу раніше Капіталістичну партію), ще наприкінці минулого року презентував її і зібрав біля себе більшість «бюджетників» – учителів, лікарів, чиновників, розбавивши список підприємцями – молодими і не дуже.
Основний аргумент «Рідного дому» та особисто діючого міського голови – перетворення, що відбулися у місті за останні 5 років. Козирі – дорога на Шерстянку, утеплення шкіл та лікарень, масштабний ремонт доріг, причепурені сквери і парки.
Головні опоненти мера спростовують усі ці досягнення своїм козирем: мовляв, за усі ці роботи влада значно переплачує. До того ж, найбільш вигідні контракти дістаються одним і тим самим компаніям, які пов’язують з бізнес-інтересами Владислава Атрошенка. Особливо дістається асфальтовим заводам.
Представники великого бізнесу – Марина Рейко та Юрій Тарасовець – ключові конкуренти чинного мера. Перша – бренд-амбассадор (щоб це не значило) ТРЦ «Голлівуд», що дозволяє називати її кандидатом від власників гіпермаркету ВЕНА. Тим більше, що у списках партії, від якої на вибори йде пані Рейко є чимало працівників від цієї ж бізнес-групи.
Вона вже була депутаткою Чернігівської міської ради у 2010–2015 роках від партії «Громадянська солідарність» (політичний проєкт ВЕНИ), але на сесіях з’являлася лічені рази. У 2019 році претендувала на мандат депутата Верховної ради на окрузі №206. Зібрала тоді менше 5 % голосів і посіла 6-е місце, програвши в тому числі двом нинішнім конкурентам – Полякову та Антошину.
Юрій Тарасовець, хоча й фігурує у документах ЦВК зі скромним статусом «підприємець» – один з ключових гравців на ринку будівництва у Чернігові. Просто зараз компанія «Основа Буд-7», що входить в структуру інтересів кандидата, зводить житлові комплекси і продає у них квартири на Масанах, неподалік «Епіцентру» (ЖК «Олександрівський»), біля кінотеатру Перемога (перехрестя вул. Рокосовського та Шевченка), і самому центрі Чернігова – поруч з міським Палацом культури і біля «Мегацентру».
Юрій Тарасовець також був депутатом міської ради з 2010 по 2015 роки (обрався від партії УДАР) і тричі невдало пробував потрапити до Верховної ради. У 2012 та 2014 роках за списками партій УДАР та БПП відповідно, а у 2015-му (після того, як Владислав Атрошенко звільнив місце, пересівши у крісло мера) – на окрузі №205 в якості самовисуванця.
До речі, у міській раді він очолював земельну комісію, що дозволяє опонентам нині проводити паралелі між виділенням землі та профільним бізнесом Юрія Тарасовця.
Антон Поляков став відомим політичній Україні рік тому, коли несподівано (за рахунок популярності партії «Слуга народу») переміг на виборах до Верховної ради на окрузі №206. Втім, у парламенті він досить швидко перестав бути членом фракції президентської сили і приєднався до групи «За майбутнє», яку пов’язують з Ігорем Коломойським.
Зокрема, Поляков активно педалював тему відставки генерального прокурора Руслана Рябошапки, роботою якого був незадоволений олігарх і подав більше 6 тисяч (!) правок до законопроєкту по заборону повертати націоналізовані банки колишнім власникам. Той документ у першу чергу заважав саме Коломойському і стосувався «Приватбанку».
Олександр Соколов – один з двох кандидатів, хто має досвід роботи на посаді міського голови. Вперше він очолив Чернігів у 2001 році з приставкою «виконуючий обов’язки» після того, як у відставку подав Віталій Косих. Наступного року вже за результатами виборів Соколов позбувся літер «в.о.» і керував містом аж до 2015 року з невеличкою перервою у 2010 році (програв Миколі Рудьковському, але після відставки останнього переміг на проміжних виборах).
З орбіти місцевої політики Олександр Соколов спробував кілька разів вийти на загальноукраїнський рівень, але кожного разу невдало. У 1998 році програв двічі: партія «Трудова Україна» у списках якої йшов політик, не здолала прохідний бар’єр, а на одномандатному окрузі Соколов посів 9-е місце. У 2012 році історія повторилася – 2-е місце, як кандидата від Партії регіонів у протистоянні з Валерієм Дубілем («Батьківщина») не дозволило отримати мандат народного депутата.
Останні 5 років колишній міський голова був депутатом міської ради від партії «Наш край».
П’ять років тому у лавах «Нашого краю» перебувала й Ольга Заїка. Тоді під прапорами цієї політичної сили вона спробувала потрапити до Чернігівської обласної ради. Вийшло невдало, тож директорка хлібокомбінату вирішила цього разу змінити політичні орієнтири і тепер візьме участь у виборах як член всеукраїнського об’єднання «Батьківщина».
Втім, така еволюція поглядів і поруч не стояла з послужним списком Вадима Антошина. Рахуйте:
• 2003-й рік – член окружної виборчої комісії від Української міської партії;
• 2006-й рік – кандидат у депутати Чернігівської міської ради від Соціалістичної партії України;
• 2010-й рік – кандидат у депутати Чернігівської міської ради від партії «Єдиний центр»;
• 2015-й рік – кандидат у депутати Чернігівської обласної ради від партії «Наш край»;
• 2019-й рік – кандидат у народні депутати (округ №206) від партії «Опозиційна платформа – за життя».
На диво, але цього разу колишній начальник управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради вперше між виборами не змінив політичну силу і вдруге бере участь у них під прапорами ОПЗЖ. Хоч якась стабільність.
щотижневик "Семь дней"
