За інформацією: Суспільне Чернігів.
Нагорода Святої Анни. ФОТО: Володимир Пилипенко
Водночас отримував різні нагороди за участь у військових кампаніях. Так, "за отличіе въ діълахъ противї Китайцевъ" нагороджений орденом Святого Станіслава третього ступеня, "за отличіе въ делахъ потивъ Японцевъ" під час Російсько-Японської війни нагороджений орденом Святої Анни третього ступеня та орденом Святого Станіслава другого ступеня. Згодом список нагород поповнили ордени Святого Володимира та нагородна зброя. Як для не дворянина, Григорій Остапенко отримав багато нагород, що засвідчує його професійність як військового.
Нагорода орденом Святого Станіслава третього ступеня. ФОТО: Володимир Пилипенко
У відставку з армії Григорій Остапенко пішов у 1911 році у званні штабскапітана 21 Туркестанського стрілкового полку.
Чому ж легенда говорить про дивакуватого відставного моряка? Річ у тому, що з початком І Світової війни Григорій Остапенко повернувся на службу, але вже на флот, де він дослужився до звання капітана І рангу. Про подальшу долю Григорія Остапенка відомостей, на жаль, немає.
Плакат часів російсько-японської війни. ФОТО: Володимир Пилипенко
Легенда про дивака-капітана, вочевидь, з'явилася значно пізніше і результатом змішання у пам'яті містян кількох фактів про родину Остапенків. По-перше, хтось із родини справді володів будинком на Хлібопекарській вулиці. Але не Григорій Остапенко. По-друге, сам герой нашої розповіді таки був капітаном, але значно пізніше часу побудови будинку. По-третє, нетипова архітектура будинку могла стати приводом для роздумів і фантазій містян.
Будинок Остапенків. ФОТО: Володимир Пилипенко
Хай там як, але уродженець Чернігова і випускник Чернігівської духовної семінарії Григорій Кузьмич Остапенко залишається цікавою персоною у міській історії.
