У населених пунктах, що розташовуються поблизу ворожого кордону, життя – особливе, що й ворогу не побажаєш. Люди живуть і намагаються вести господарство під вогнем у прямому значенні. А звуки вибухів від снарядів і бомб, що несуть смерть, тут буденність.
Про це й не тільки – в розмові з Сергієм Сергієнком, начальником Новгород-Сіверської РВА.
Пане Сергію, скільки громад вашого району відчувають на собі ворожду агресію?
У Новгород-Сіверському районі – чотири громади: Новгород-Сіверська, Семенівська, Понорницька і Коропська. Дві останні працюють у більш-менш спокійному режимі, натомість Семенівська і Новгород-Сіверська громади відчувають агресію ворога. На прикордонні з країною-агресоркою відбуваються постійні обстріли. Минулого тижня було більше як 400 прильотів. А у вихідні були пуски ракет по прикордонню.
У небезпечній зоні нині проживають приблизно 14 500 людей, які потребують відселення.
Які нині пріоритетні напрямки роботи РВА?
Разом із громадами ставимо найголовнішим питанням евакуацію людей із територій, де є загроза для життя. Але процес відбувається дуже-дуже тяжко. Бо поки обстрілюють, люди виїжджають, щойно обстріли припиняються – люди повертаються до своїх домівок. Але ми маємо приклади сіл, де населення виїхало майже 100%. Це в Семенівській і Новгород-Сіверській громадах.
Однак обстріли тривають. Один із таких тривалих відбувся минулого тижня – це село Вороб’ївка Новгород-Сіверської громади. Із села за чотири дні виїхали 67 дорослих і 1 дитина. Бо люди шукають більш безпечних місць.
Люди мають куди їхати? Чи є житло, аби їх розмістити?
У нас є постійне і непостійне житло на такі випадки в кожній громаді. У громадах готові місця для прийому евакуйованих. У Коропській і Понорницькій громадах підготовлені гуртожитки, лікарні, школи. Завезені потрібні першочергові речі для людей – ковдри, постільна білизна. Окрім цього, маємо медикаменти та продукти для цієї категорії людей.
У Новгороді-Сіверському є спеціально облаштовані місця для переселенців. Це гуртожитки. Щоправда, люди приїжджають, побули тиждень і шукають інші місця, де зручніше. Бо гуртожиток – то гуртожиток. Люди або їдуть до своїх родичів, або в інші місця подалі від кордону.
Водночас ми забезпечуємо постраждалих людей необхідними будівельними матеріалами. У співпраці з організаціями від ООН і «Рокада» ми тільки минулого тижня завезли дві машини з будматеріалами. Одну направляємо на Семенівську громаду, іншу – на Новгород-Сіверську.
.
