Більше того, аби знайти вакцину, пішов на відчайдушний крок та добровільно заразився страшною інфекцією. Під час хвороби вів докладний щоденник самопочуття і одночасно – сам себе лікував. Експеримент мало не коштував йому життя. Проте цей дослід допоміг йому винайти вакцину.
Цей лікар – камікадзе — Степан Семенович Андрієвський, уродженець с. Салтикова Дівиця (Куликівщина). Народився у сім’ї священика. Від народження мав прізвище Прокопович. Прізвище по материнській ліній — Андрієвський взяв ще в юнацтві.
Степан Семенович отримав першу медичну освіту у Києво-Могилянській академії. І будучи у віці 28 років, у 1788 р., вперше дослідив сибірську виразку і дав їй цю назву. Крім того, встановив тотожність хвороби у тварин і людей, можливість її передачі від хворої тварини до людини. У світі цю страшну хворобу, яка забирала мільйони життів, називали антракс та протягом подальших ста років світові вчені вдосконалювали її дослідження, базуючись на дослідженнях Андрієвського.
Крім сибірської виразки та інших інфекційних хвороб, яким присвятив чимало власних публікацій, досліджував ще й рак, кісткові пухлини та ін. Склав один із перших в Україні медико-топографічних описів — «Обсервація в Чернігівській губернії». Стояв у витоків створення медико-хірургічних академій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Закладено фундамент нового харчоблоку в Іванівському ліцеї (Фото)
Крім медицини мав досвід роботи й у фінансовій сфері (працював у міністерстві фінансів), призначався віце-губернатором Гродненської та Київської губерній, астраханським цивільним губернатором, адже за свідченнями очевидців мав неабиякі організаторські здібності. Будучи цивільним губернатором, вивчив соціально – економічний стан регіону. Розуміючи важливість зовнішньої торгівлі у т.ч. й зерном, віддавав перевагу забезпеченню перш за все внутрішніх потреб: встановив на зерно тверді ціни й заборонив його вивозити за кордон доти, доки місцеві потреби не будуть повністю закриті. Крім того, постійно боровся зі спекуляцією у регіоні: заборонив в Астрахані гуртове перекуповування хліба. Також опікувався покращенням санітарно – гігієнічного облаштування міста: сприяв будівництву на всіх вулицях нових дерев’яних тротуарів, ремонту мостів через річки, валів, які зупиняли весняне підтоплення міста через розлив. У всіх лікарнях міста за вказівкою С. С. Андрієвського солом’яні матраци і подушки були замінені волосяними; хворі забезпечувалися трьома змінами постільної та натільної білизни, верхнім одягом та взуттям. Додатково слідкував за чистотою та здоров’ям кухарів, пекарів, «накривачів столів»: ввів обов’язковий спеціальний одяг для них — білі куртки і ковпаки. Саме С. С. Андрієвський, чи не вперше на теренах Російської імперії, заборонив хижацький спосіб добування тюленя в Каспійському морі. Вивчив корисні властивості кунжуту, сприяв розширенню його посівів, з якого добувалося масло, близьке по складу до оливкового.
Крім вищезазначених здібностей та чеснот, ще мав хист до дипломатії та відзначав важливість розвитку торгових відносин з азійськими країнами. Відомі його роботи «Про встановлення торгової компанії з Персією та іншими областями по Каспійському морю», «Зауваження щодо справ Хіви, Бухари і Туркменії» та ін.
Помер та похований Степан Семенович Андрієвський у 1818 р. в Астрахані.
–
Джерело: Чернігівщина туристична
