Надія Куліш змалечку мріяла стати ведучою новин. Але перш ніж дитяча мрія втілилася в життя, був отриманий диплом юриста, досвід роботи в ресторані й роки праці прессекретарем.
«Коли дідусь Олександр слухав радіо, він коментував почуте, і я «підсіла» на новини з п’ятирічного віку».
Надія народилася і виросла у селі Вишеньки Коропського району. У дитинстві була непосидючою і багато говорила. Батьки працювали в сільському господарстві, тож коли тривала заготівля зерна, дівчинка їх рідко бачила.
«Тато завжди дивився новини по телевізору. А я в цей час мала мовчати. Це було складно, адже я хотіла, щоб тато слухав мене, а не диктора».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Натхненна історія життя неймовірної Ксенії Товстогон
Тоді малою, конкуруючи з новинами за батькову увагу, Надя дала собі слово, що коли виросте, буде розповідати новини з телеекрану, а тато її слухатиме.
Згодом було навчання в столичному виші на юриста. Де паралельно після пар, у вихідні та на канікулах працювала в ресторані. Потім – 7 років роботи прессекретарем у Деснянському басейновому управлінні водних ресурсів. І мрія дитинства таки стала реальністю, зараз Надія Куліш працює кореспондентом на телебаченні та ведучою новин на радіо.
«Коли мені запропонували працювати на радіо, я недооцінювала суспільну значимість радіоприймача. Але після того, як я пропрацювала пів року, мене почали впізнавати люди. Багато хто телефонує, дякує. Люди похилого віку кажуть, що радіоприймач беруть із собою і в дорогу, і на город. А для тих, хто втратив українські телеканали, за словами слухачів, «Українське радіо: Чернігівська хвиля» – єдина можливість слухати місцеві новини».
Окрім роботи, є у житті Надії й інші захоплення: подорожі, їзда верхи, читання та спорт. Надя любить і грає в настільний теніс, волейбол і футбол. Ще вона обожнює збирати суниці й пише вірші. Римувати почала ще до школи, друкувалася в газетах. А перша книга побачила світ майже одночасно з її донечкою. Збірка віршів «Донька Десни» вийшла друком, коли Надія перебувала в декретній відпустці. Готова до друку й друга збірка, але друкувати книги, зазначає поетка, – дороге задоволення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Неймовірна життєва історія від чернігівського журналіста Олександра Шила
«На написання поезії мене надихають події як із мого життя, так і з життя інших людей. У сюжети віршів часто лягають сни, фільми, книжки, події, які мені переповідають знайомі. Вірші виходять у мене часто, але не всі я друкую в соцмережах чи відправляю на літературні конкурси. Лише ті, які вважаю гідними читача. Їх усі – і сумні, і радісні, – пишу лише тоді, коли я щаслива. Коли переймаюсь побутовими проблемами, тоді не римую, бо вважаю, що творити треба лише в гарному настрої.
Далі мій вірш про те, що поета після віршів можуть звинувачувати в аморальній поведінці, але вірші – це не опис подій із власного життя, а творчість».
Якби ж то поети власні сюжети
У віршах писати могли.
Скажу я вам чесно, поетові весни
Цікавішими б були.
Якби ж то читач, поем споживач,
Не приміряв на поета вірші.
Я вас запевняю, що у поетів
Сюжети були б яскравіші.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Україна у серці, журналістський пошук і купа мрій: життєва динаміка Сєргєя Карася
«Сучасна поезія далека від моїх смаків. Хтось подає у своїй творчості нецензурні лайки, хтось пише білі вірші, інші декламують їх надто емоційно, що заважає вловити зміст. Багато поезій суто описові, після їх прочитання нема над чим подумати. Не люблю віршів на релігійні і політичні теми, вважаю, що такі не варто видавати на загал, бо в усіх своя віра і політичні смаки. Найбільше серед сучасників мені подобається поезія Світлани Дідух-Романенко із Київщини та Дмитра Іванова із Чернігова».
Улюбленими місцями в Чернігові Надя називає ті, де протікає Десна. А також фонтан біля Центрального універмагу.
«Вода і затінок для мене – ідеальне місце перебування. А взагалі, – зізнається поетка, – складно любити місто, в якому тривалий час орендуєш невеличку кімнату в гуртожитку. Люблю бібліотеку ім. Короленка, бо люблю книжки не лише за зміст, але й на запах. Чекаю, коли її знову відкриють для відвідувачів».
Серед улюблених письменників Надії Куліш – Володимир Лис, Світлана Талана, Лілія Черен, Ірен Роздобудько, Жозе Сарамаго. Читати любить українською, нею і думає, і говорить, і листується.
«Мені пощастило з вчителями рідної мови у Вишенківській, Черешенській школах та обласному педліцеї для обдарованої сільської молоді», – зазначає вона.
Оглядаючись на пройдений шлях до омріяної професії, Надія відзначає, що вона навчила її перевіряти інформацію, а журналістика стала стилем життя.
–
Спілкувалася Юлія Заліська
Источник: Челайн
