Заєць білий — один з 2-х видів роду у фауні України. В Україні мешкає кілька сотень біляків, зокрема на Чернігівщині налічують до 20 особин.
Зайці білі зазвичай полюбляють перебувати у зарості кущів, верб, змішаних захаращених лісах, заплавах річок, вирубці і згарищах.
Двічі на рік майстер хованок змінює свою пухнасту шубку. Влітку його вбрання має буро-сірезабарвлення, а взимку — чисто біле.
Задні лапи зайця білого набагато довші за передні й дуже сильні, завдяки чому заєць може робити стрибки в декілька метрів. А у разі небезпеки негайно переходить до стрімкого бігу й досягає швидкості понад 70 кілометрів на годину. При цьому петляє, маскуючи свої стежки, що допомагає рятуватися від переслідувачів.
У білого зайця досить розвинутий слух, отож він вчасно попереджений про наближення небезпеки. А очі розташовані таким чином, що забезпечують широке поле зору і можливість бачити все навколо себе. Втікаючи від небезпеки, заєць зазвичай дивиться назад, тому нерідко стає здобиччю іншого ворога, що опинився на його шляху.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Засміченість та перевищена концентрація органічних речовин: екологи перевірили стан Стрижня у межах Чернігова
Живляться трав’янистими і деревно-чагарниковими рослинами, корою, молодими пагонами, бруньками дерев та кущів. Постійних укриттів не мають, взимку для відпочинку влаштовують схованки у снігу.
Початок гону у зайців білих відбувається з середини лютого, з перервами вагітності, до кінця липня. Самка на рік народжує 1—3 рази по З—6 малят. Вагітність триває 48–51 днів. Малята народжуються зрячі, вкриті шерстю і здатні одразу самостійно перебігати і ховатись від ворогів. Мати годує їх лише тричі, а далі зайченята самі дбають про своє харчування. Живляться рослинною їжею: злаками, різною травою та лісовими ягодами. Зимою їдять пагони та кору дерев, сіно.
Через стрімке зменшення популяції зайців-біляків цей вид занесений до Червоної книги України, Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів і як вид, який підлягає охороні, включений до Бернської конвенції про охорону дикої фауни і флори та природних середовищ існування в Європі. Заєць-біляк охороняється у Деснянсько-Старогутському національному природному парку, Поліському та Рівненському природних заповідниках.
Припускають, що зменшення кількості зайця білого пов’язане зі зміною ландшафтних умов, з настанням теплих, малосніжних зим, зміщенням ареалу виду на північ. А також причинами вважаються вирубування лісових масивів, браконьєрство, посилення хижацтва лисиці.
–
