Мальовані скрині Чернігівщини

Сьогодні до мене приторохтіла ось така — липова, датована 1929 роком.
«Як пайду я у камору, да й заплачу: нєма скрині, ні пєрини, ні дітіни».
(із весільного обряду с. Москалі).
Уже вкотре мені трапляється така величезна. Скриня – чи не найголовніший елемент посагу нареченої. Але якщо невістка в хороші часи привозила до свекрухи не під віко заповнену скриню або, не доведи Боже, з ледь прикритим дном, то знало про це не лише все село, а і вся округа. Ганьба про цей випадок проростала через покоління. Зате ж коли невістка привозила скриню, наповнену так, що треба було зверху ще й покопкатись, аби закрити віко, а траплялося, що скриня була така величезна, що і в сінешні двері не пролазила, то, щоб не псувати парадного входу, доводилося стісувати сокирою лутки дверей «зАдварку», а за відсутності таких або розбирати скриню на частини, роз’єднуючи «ластівчині хвости», або розбирати стріху та зривати лати, щоб доправити невістчину скриню до сіней, про це також знало не лише все село, а і вся округа, а слава про цей випадок також ішла крізь покоління.

Юрій Дахно, краєзнавець.