До свого 66-річчя Олексій Бойко не дожив 12 днів. Він загинув від осколкових поранень вранці 4 березня 2022 року у селі Новий Білоус на Чернігівщині.
Напередодні ввечері російські військові обстріляли подвір’я. Олексій стояв на веранді з тещею та її сестрою. Після першого пострілу відвів жінок до погребу, а сам намагався погасити вогонь у сараї, який загорівся. Отримав багато осколкових поранень. Село було окуповане, а шлях до Чернігова – перекритий. Олексія Бойка врятувати не вдалося.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ТЦК працюватимуть цілодобово. Чи вручатимуть повістки вночі – пояснюють аналітики
«Я якраз у доньки була, коли почався обстріл. Стріляли довго, зо дві години, іноді ще й чимось таким, що світилося. Я змогла прибігти, коли обстріл припинився. Чоловік був блідий, доповз до дивана. У нього була величезна рана на руці, контузія. Просив викликати «швидку». Ми дзвонили, але ніхто вже не приїжджав. Отак він і помер… Дві доби пролежав у розбитій хаті, а потім місцеві чоловіки перевезли його спочатку до будинку, де я була, а потім поховали на кладовищі. Це все було під перехресним вогнем», – пригадала дружина Людмила.
Після звільнення області Олексія Бойка перепоховали на тому ж кладовищі.
Він був родом із Богодухівського району Харківщини. Закінчив курси водія, познайомився Людмилою. У 1977 році пара переїхала на Чернігівщину, де побралися. Жили у селі Новий Білоус, за 10 кілометрів від Чернігова.
Олексій працював водієм на різних підприємствах у Чернігові. Після виходу на пенсію розводив кролів.
У Олексія Бойка залишилися дружина, донька та онук.
–
