Оголошення про продаж моделі машинки, яка була зроблена 14-річним менянином Іллєю Дасюком з пластиліну, набрала близько 700 вподобань у місцевій фейсбук-групі «Менщина-Оголошення».
Журналісти видання «Менщина» поспілкувалися з творчим хлопцем та його мамою Тамарою Литвиненко.
— Яка була реакція на оголошення щодо продажу машини?
Ілля: – Я сам не очікував такого, всі цікавляться. Ніколи не було такого.
Тамара Литвиненко: — Бо ми ніколи не виставляли. Бувало, я виставляла його вироби в себе на сторінці, але їх так багато людей не бачили. Цього разу він поніс машинку у школі на ярмарок продавати. Засмутився, що ніхто не купляє. Дзвонить мені зі школи й каже, машину на ярмарку не купили, вистав в інтернет. Я кажу, Ілля, та прийдеш додому і виставимо. А він — ні і все. Треба зараз, щоб гроші отримати для ЗСУ. Ну я ж зразу ото й виставила оголошення.
– Багато людей дзвонили, щоб купити машину?
– Ні, люди писали. Писали в коментарях як купити, як зробити замовлення. Один як спитав про ціну, то каже, да, оцінив свою роботу добре, воно того коштує, але я не дотягну.
– А яка ціна була?
Ілля: — Спочатку — 2 950, потім скинув до 2500. Зрештою, я її продав за 1 800 грн, які відніс у школу Шевченка для ЗСУ.
– Чому саме така ціна, з чого ти виходив?
– Важко ліпити.
– Багато часу пішло?
– Не те щоб багато, просто складно. Цю машину зліпив десь неділі за дві.
– Ти кожен день ліпив? Скільки годин у день?
– Як коли виходило. Школа ж, може, коли пропущу. Загалом на всю роботу йшло два тижні.
– На скільки виходить затратною ця справа?
– Десь приблизно 900-1000 грн.
– Пластилін якийсь берете особливий?
– Так, скульптурний пластилін, замовляємо на спеціальних сайтах. Чотири кілограми. Кіло виходить десь 180-200 грн.
Цього вистачає на дві машини. А ще ж плюс лак, фарба. Фарба не спеціальна, простий балончик.
З часом на виробах з’являються мікротріщини. Їх так одразу не видно, але якщо придивитися, то можна їх побачити. Я ж раніше цього не знав. Це вже з цієї моделі почав гарно фарбувати. Ґрунт, фарба, лак. Тобто, якщо гарно фарбувати, то машини можна зберігати довго і вони не зміняться.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині готують ще один борщ за старовинним рецептом
– З чого взагалі все почалося? Чому саме ліпка? Чому саме автомобілі? Чому саме пластилін?
– Не знаю, може від тата це пішло, що машини я став любить.
– Просто хлопці машини люблять і їх ремонтують. А в садочку ліпив?
– Ні, в садочку не ліпив. Десь років 5-6 тому почав ліпити. Мабуть, у третьому класі.
– Як ти зрозумів, що в тебе до цього талант?
— Просто подобається мати справу з машинами.
Тамара Литвиненко: — Він ще змалечку постійно просив купити модельку. Подивиться в комп’ютері і просить купіть. Ми купили йому. Було 2 роки, чи 3. Перша його машинка була металева, він її так жалів. А потім десь трохи скло тріснуло, і він її переробив як захотів. Потім «четвірку» металеву ми йому в інтернеті купили, десь чи за 400 чи 500 грн.
Ілля: — Першу велику машинку я зліпив «мерса». З цього все почалося. Міряли лінійкою, то вийшло 42 см.
Тамара Литвиненко: — Він її подарував. Спочатку ліпив маленькі машинки, а якось одного разу ходив з батьком робити комусь газ, і йому показали великий саморобний корабель. Ну і після того Ілля вирішив робити великі машини.
Ілля: – Взагалі, чим менше машина, тим важче її ліпити. Важче виліплювати дрібні деталі, тому я і вирішив робити великі. Та і вони краще виглядають.
– Ти десь в інтернеті дивився з чого починати, як ліпити? Можливо, якісь майстер-класи?
Ілля: – Спочатку я ліпив зовсім не так як треба. Поки не побачив відео блогера-хендмейдера, який теж ліпить машинки. Спершу дивився у нього, як треба, а потім вже став ліпити сам.
Тепер я по кресленнях ліплю. Беру в інтернеті, роздруковую, клею на картон.
– З чого починається робота над машинами?
– З полу, з днища, потім кузов, салон, дах.
– Що найважче у ліпленні машини?
– Найважче, мабуть, дах. Бо від даху залежить краса всієї машини. Якщо дах то нижче, то вище, то воно виходить зовсім не те, що треба. А по кресленням виходить нормально.
– Як ти масштаб розраховуєш?
– Масштабів я не дотримуюсь. А з кресленнями мені допомагає сестра.
— Яка вага машинок?
— В основному — 2,2 — 2,5 кг.
– Чому саме такі машини, радянські? Чому не Тесла, наприклад, феррарі?
Тамара Литвиненко: — Бо для нього найкраща машина – «шістка». У нас тато рибалкою займається, то їздить на Десну нею. Ілля за літо переварив сам усю машину. Вона не на ходу була, а він зробив. Попросила його, кажу, Ілля, зроби модель нашого «Пассата», то він маленьку зробив і все.
– Коли почалися на хобі Іллі серйозні витрати, ви не відбивали його бажання від ліплення машин?
Мама: – Ні, ми з татом цілком його підтримуємо.
– Нікуди не відправляли вироби? На конкурси, виставки?
– Ні, ми просто не знаємо, куди можна відправити машини з пластиліну. Гуртків по ліпленню з пластиліну немає.
– У коментарях писали, що в тебе талант і рекомендували піти на ювеліра.
– Я задумався над цим. Я люблю працювати руками.
– Які взагалі плани на майбутнє?
Мама: – Він добре закінчив 7 класів, здібний, може, якщо хоче вчитися. Але поки ще не думали, куди далі.
– Машини замовляють у тебе?
Мама: – Машини, то замовляють. Але ж не кожен готовий заплатити таку суму за пластилінові моделі. Всі думають, що вони 100 грн коштують, а воно ж дорого: пластилін, ґрунтовка, фарба, лак, суперклей. Був період, коли Ілля фарбував машинки лаком для нігтів, але так дорожче виходило. Може, 20 пляшок лаку треба на одну модель. І не завжди така кількість однакового лаку бувала в наявності.
– Бувають такі періоди, коли ти стомлюєшся від ліплення машин і просто від них відпочиваєш?
Мама: — У неділю він відпочиває.
Ілля: – Інколи можу машинами позайматися, справжніми. Інколи на риболовлю сходити. Але потім все одно тягне. І я знову починаю ліпити.
– У вас в роду були такі креативні люди як Ілля, майстри? Чи в чоловіка?
Мама: – Ні. Але в нього з самого малку була тяга до будівництва. Любив інструменти: молоток, пилку, ножівку, плоскогубці. У нього був своя валізка. Під подушку накладе і спить спокійно з цим знаряддям. А прокинеться, то підійме подушку, щоб перевірити чи все на місці.
– Якісь легендарні машини зробити не думав?
– Думав Dodge Charger зробити. Може, колись зліплю.
–
Спілкувалися Світлана Чичкан та Ольга Довженко
