За інформацією: Суспільне Чернігів.
Фото: Суспільне Суми
"Ми сьогодні веземо хліб у Миропільську громаду. Ми хліб возимо у Миропільську громаду кожного тижня, два рази на тиждень, люди вже на нас чекають", — говорить волонтер.
Фото: Суспільне Суми
Розвозять допомогу по прикордонню, яке постійно обстрілюють російські військові, розповідає Андрій: "Був випадок, коли ми везли допомогу у Середино-Будську громаду, а везли ми тоді канцелярію для дітей на вперше вересня. Там траса була, нам сказали на блокпосту, ця траса прострелюється і ми як раз їхали, зі мною дівчина їхала. Я не розумію, де воно так виходи, приходи і взагалі коли ти рухаєшся хто його знає. Привідкрив вікно ну і так гучно лягало десь поблизу. Ну і приходилося гучно їхати", — згадує чоловік.
На зворотному шляху також не їхатиме пустим, говорить Андрій, він забирає дітей з прикордоння до Сум у арттерапевтичний центр – відволіктись на кілька годин: "Діти перебувають постійно в такому психічному напруженні, періодично є вибухи, вони це чують і воно впливає на психіку дітей, а так раз на тиждень ми привозимо дітей.
Фото: Суспільне Суми
Хліб роздають усім, хто його потребує, каже Андрій. З осені минулого року видали тисячі хлібин. "Це що ми завантажені ще харчовою допомогою, а так буває, що ми веземо по 600 булок за один раз. Ми маємо з людьми особистий контакт, ми знаємо потреби людей, ми знаємо їхні переживання", — говорить волонтер.
Фото: Суспільне Суми
У Миропіллі у визначений час люди збираються та чекають допомогу. Місцева жителька Валентина Ладна говорить: "Дуже велика підтримка. По-перше, ближніх магазинів немає, ближній один розбили і там, на Пинянкє, теж розбили. Біда у нас, вєщєвого магазина немає, отут складно. І покою ж немає, кожен день мантулять. Це велика підтримка і дай Бог здоров’я цим людям усім, що допомагають".
Фото: Суспільне Суми
"З такими зарплатами як зараз не завжди є можливість купити. Багато хто виїхав, багато хто залишився, ну такі як я оце, домівку на кого залишати", — ділиться Людмила.
Фото: Суспільне Суми
Галина Піддубна допомагає волонтерам із початку повномасштабної війни, каже нині у селі залишилось близько половини жителів: "Ця допомога звичайно потрібна, бо зараз на таблетках більше людей, бо всі на нервах, а по-друге, ті, хто хотів виїхати – вони вже давно виїхали. Я теж виїжджала, але повернулась, тому що я не відчувала себе там захищеною. Я вже знаю, де вильот, де прильот, я вже знаю, як діток ховати. Є сім’ї, які не можуть собі дозволити просто виїхати".
Фото: Суспільне Суми
Поки видавали допомогу, періодично було чути вибухи, волонтери радять людям не затримуватись біля авто. Село протяжністю кілька кілометрів, тож авто із допомогою переїздить на іншу точку збору, що ближче до кордону. Галина мешкає менш ніж за два кілометри від адмінмежі, у неї вдома збираються ті діти, які цього разу поїдуть до Сум в арттерапевтичний центр. 15-річна Саша говорить – вже кілька разів брала участь у розвагах.
Фото: Суспільне Суми
Поки діти збиралися, почався обстріл. Андрій швидко їде забирати ще двох дітей і вже на відносно безпечній відстані від села зупиняється та говорить, такі вибухи — це вперше за останній час, але це не зупинить їхню команду.
"Ми почали, ми вже більше року це робимо і не збираємось зупинятись, ви ж самі все бачили, що люди потребують допомоги не тільки в харчах. Люди потребують підтримки. Отак вони відчувають, що вони не самотні, що за них хтось думає, за них хтось переживає", — розповідає Андрія Заяць.
