Кілька років тому на Ічнянщині в лісі за хутором Киколи були знайдені могили. За словами Євгена Зінича, місцевого жителя, який цікавиться історією, це поховання родини селянина Федора Кодрацького, що загинула від Голодомору.
Євген Зінич розповів журналісту ЧЕline, що на ці поховання працівники Ічнянського Національного природного парку натрапили випадково. До того ж, було помітно, що за могилами хтось не так давно доглядав, але потім перестав ходити.
Нині це місце облагороджено і почався пошук родичів цієї сім’ї. Місцеві кажуть, що у 2017 році якраз у поминальні дні якісь люди з Києва розпитували про могили та як до них дістатися. До того ж, розповіді місцевих жителів підтверджують, що у лісі похована саме родина Федора Кондрацького.
«Кондрацькі – це звичайна сільська родина. До речі, на той час у селі Хаєнки жило чимало людей із таким прізвищем і зараз живуть, але, за їхніми словами, вони не родичі Кондрацьким, що поховані в лісі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Посмертний детектив: на Чернігівщині труна з тілом сільського священника зникла з могили (Відео)
Під час першого голодомору 1921-22 років, після поразки України у визвольних змаганнях, брати Кондрацькі допомагали повстанцям. Бо радянська пропаганда казала, що в нашому регіоні було найбільше «кубло» антирадянської пропаганди. Багато людей, які не підкорялися радянській владі, йшли у ліси в підпілля. Так і брати Кондрацькі вчинили. Жили у лісі, а потім збудували собі житло, худобу тримали», – розказав пан Євген.
Коли почався страшний голодомор 1932-33 років братів Кондрацьких внесли у списки на розкуркулення. Але вони не підкорилися більшовицькій владі і переселилися ще далі, вглиб лісу. Їх також хотіли у Сибір відправити, але так теж не сталося, бо вони втекли. Є також відомості, що брат Федора Яків, аби вижити, згодом повернувся в село і там працював. Що з ним сталося далі – не відомо.
«А у Федора, який лишився в лісі, із худоби був тільки кінь. Було й дуже важко, родина сподівалася вижити взимку, бо конятина добре зберігається. Але представники більшовицької влади все-таки прийшли забирати останнє, що мала родина. Тож коня сховали на болоті. Але він зник, мабуть, утопився. Натомість радянська пропаганда це так подавала, що Федір був настільки жадібний, що навіть коня втопив.
На жаль, перезимувати родині не судилося. І за одними даними, Федір, його дружина і троє дітей померли від голоду. А одна донька вижила і пішла на дорогу, що неподалік місця поховання, і її підібрали люди, які їхали на базар. Ця дівчина вижила, але слід її загубився. Можливо, її хтось вдочерив і у неї стало інше прізвище.
Між тим, люди казали, що якась бабуся приходила на ці могили і доглядала за ними. Можливо, то вона й була. І, ймовірно, що ця дочка і поховала свою померлу родину», – повідомив Євген Зінич.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Бахмачі для родини медиків придбали житло
Нині мета в небайдужих ічнянців – облагородити місцевість, встановити імена всіх похованих і знайти їхніх родичів. Можливо, це вдасться завдяки медійному розголосу.
«Під час молебню священник молився за Федора та його сім’ю. До того ж, бо за одними документами там 5 могил, а за іншими – 6. А фактично там 5 великих могил і одна – маленька.
Також тепер звертатимемося до музею Голодомору в Києві, щоб цій пам’ятці надати реєстровий номер. Бо поховань жертв Голодомору в Україні не так і багато. За радянської влади це все приховувалося і заборонялося говорити. Тож ці поховання не відомі людям.
А взагалі найбільше поховання жертв Голодомору на Ічнянщині – у котловані біля залізничного вокзалу. Там хрестик стояв, люди квіти приносили. Натомість у 70-х роках там усе зрівняли з землею і побудували на кістках магазин «Берізка». Тож прагнемо відновлення історичної справедливості», – сказав пан Євген.
–
