Московія на Новгород-Сіверщині завжди була чужою

Нічого нема ціннішого для майбутніх поколінь, ніж написане сучасниками про пережите.
Українці, які товаришували зі словом, були навчені дотепно розповідати про минуле.
На жаль, тривалі століття московитського панування, в купі з 74 роками тиранії совіцької на Українській Землі, наробили чимало лиха.
З деяких завулків пам’яті значна частина Новгород- Сіверської громади не здатна й досі вийти на шлях, коли світло остаточно відганяє темряву.
Тому й церква московська досі на наших теренах відспівує тих, хто поліг від пострілів мерзоти, яку вона благословляла на вбивства. І чужинська присутність в назвах живе,а певному гурту здається образою те,що з книгозбиралень міста та сіл на макулатуру відправляють написане московитському мовою.
І все це тривожить нашу душу тому, бо ми й далі нічого не знаєм серйозного про нашу рідну історію. А іноді- навіть не докладаємо бажань та зусиль для збагачення знаннями минулого, щоб дурниками не виглядати!?
Ага,се коли чуєш,як репетує жіночка, а її обуренням нема меж з приводу, що перейменовують вулицю,знищуючи старе та вороже,або бібліотекарка в селі виносить на смітник книжки Гайдара, Горького, Пушкіна, Макаренка чи Островського, яких вона юнкою вивчала в школі.
Але ми сьогодні -про Дмитра Дорошенка. Активну українську постать,полишившу виразний слід у громадсько політичній діяльности,історичних дослідженнях в проміжку кінця 19- першій половині 20 століття.
До того ж, важливого для нас,як земляка,що навчався в НС чоловічій гімназії та полюблявшого всю округу Сіверську, вбачаючи в ній креативний об’єкт своїх краєзнавчих студій.
Що й казати, Дмитра Дорошенка варто читати. Так,всім національно свідомим українцям!
Але сьогодні я хочу,щоб до спадщини земляка приклали мізки свої та увагу мої земляки-новгород- сіверці. І тоді вони зрозуміють,чому ворожий слід у нашому місті залишив пам’ятник пушкіну на Замку, який скинули геть патріотичні українці ще до совітів,і що місто наше завжди було Українським, де в центрі його стояв портрет Великої Заньковецької, і де книжка українська цінувалася набагато вище,ніж сьогоднішня згадка про місцеве морозиво тощо.
Словом, наш земляк Дмитро Дорошенко залишив прекрасні рядки споминів. Навіть нарис про Новгород-Сіверський, з якого кілька рядків ми даємо вам для вступу до великої роботи читання історії НЕ МОСКОВИТСЬКОЇ, а рідної Української!
Читайте і ви зрозумієте,що на НовгородСіверській землі московити і московитські,навіть той же Пушкін, завжди були чужими.

Автор: Борис Домоцький, Правий берег Десни

Источник: format.cn.ua