Через війну на українській території ходити до лісу дуже небезпечно для життя та здоров’я. Окрім того, прикордонники нагадують, що наразі поблизу державного кордону для населення заборонено будь-яке відвідування лісів і в’їзд до них транспортних засобів та іншої самохідної техніки.
На щастя, на Чернігівщині є куточки, де можна безпечно пересуватися.
«У регіоні, де я працюю, а це межиріччя Дніпра й Десни, негативного впливу війни, на щастя, немає. До вибухів у нас усі звикли, бо поруч – військовий полігон. Роками тварини звикали до гучних звуків, які з нього доносилися, то вже не лякливі», – розповідає Андрій Сагайдак, гід у дику природу, засновник природничого центру «Міжрічинська пуща» і музею лісових промислів.
Хоч час нині і неспокійний, але все одно треба знаходити можливість для психологічного перезавантаження, бо відсутність відпочинку не найкращим чином позначається на здоров’ї. Тож щоб одного дня не опинитися на лікарняному ліжку, варто фокусуватися на якихось позитивних моментах, які є довкола. Зокрема можна поїхати на вересові пустища. Андрій Сагайдак каже, що в багатьох вони асоціюються з Шотландією.
«Досі не всі знають, що вересові пустища, або ж простіше – «вересовища», є й у нас на Поліссі. Проблеми пустищ повсюдно схожі. Без випасу і помірних контрольованих пожеж вони заростають лісом. І зникають.
Європейські природоохоронці визнали, що вересові пустища є рідкісними угрупуваннями і потребують охорони як осередки особливого біорізноманіття.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Школярі в Мені стали активнішими: виборюють гранти, зібрали гроші на ЗСУ і для хворої дитини (Фото)
Але навіть для людей, не заглиблених у тему, зрозуміло, що вересовища – унікальний і незвичний ландшафт. Тут завжди гарно. І у час цвітіння вересу, і в холодну пору.
Нині через обмеження, зумовлені війною, ми у природничому центрі «Міжрічинська Пуща» не відвідуємо дальніх великих пустищ.
Але вересовища в сосновому рідколіссі побачити можна. Фото в шотландському костюмі на тлі вересу завжди виходять гарні!» – наголошує гід у дику природу.
Щоправда, всім охочим побачити на власні очі цю неймовірну красу він радить поспішати, бо верес квітне тільки до початку вересня.
Але й без вересу в «Міжрічинській пущі» є багато цікавого. Зокрема, музей лісових промислів – невеликий, але там можна побачити різні старовинні речі. Одяг навіть можна приміряти, сфотографуватися з предметами старовини та дізнатися, як люди раніше жили.
Залежно від сезону, відбуваються також прогулянки спеціально облаштованим лісовим маршрутом.
«У нас немає гір і запаморочливих водоспадів чи інших подібних краєвидів, але в нас можна дізнатися щось цікаве про речі, які здавалися звичними: про лікарські, їстівні рослини, цікаві місцеві традиції», – запевняє Андрій Сагайдак.
–
Ірина Осташко
Фото – Андрій Сагайдак
