Менщина – це край, де живуть креативні та легкі на підйом люди, які не втрачають оптимізму й бажання змінювати світ на краще навіть під час війни, яка, на жаль, триває на українських землях.
Напевне, вся Чернігівщина знає про цікаві активності, які час від часу відбуваються в селі Максаки. Тут активісти впорядкували хату, яку самі називають дачею, і запрошують гостей. Щоправда, водночас доречно зазначають, що нині веселощі та гуляння – не на часі, але від душевних зустрічей не відмовляються. Зокрема, час від часу проводять майстеркласи, присвячені вибійці та ткацтву.
Вибійка
Вікторія Неруш, заступниця голови ГО «Спілка жінок Менщини», розповіла, що вибійкою громадська організація зацікавилася ще в 2023 році.
«В інтернеті почали з’являтися дописи, відео цієї техніки. Ми зрозуміли, що опанувати основи вибійки нескладно і доступно.
Тоді ми реалізовували проєкт «Дерев’яні очі Менщини» – вивчення дерев’яного оздоблення вікон, столярства, різьблення на Менщині. І придумали, як влучно поєднати різьблення та вибійку. Ми попросили місцевого майстра Олексія Мороза виготовити штампи для вибійки із зображенням елементів вікон Менщини (рами, віконниць, сандриків, лиштви…).
Надихнула нас поїзда до Чернігова, де ми зустрілися з волонтерами «Дерев’яного мережива Чернігова» та майстринею Ольгою Костюченко. Саме вона навчила нас на майстеркласі основ вибійки, тонкощів її застосування. У неї це дуже гарно виходить, майстерно», – зазначила Вікторія Неруш.
ГО «Спілка жінок Менщини» популяризує вибійку як масове мистецтво, доступне і дітям, і дорослим. Беруть для оздоблення готові вироби: бавовняні сумки, бандани, закупили фарби для текстилю і шляхом нанесення фарби на штампи роблять відтиски на тканині, б’ючи по штампу. Тому й зветься ця технологія нанесення малюнка вибійкою.
«У 2023–2024 роках ми багато сумок зробили під час презентацій проєкту в населених пунктах Менщини. У всіх учасників виходять різні вироби з вікнами, оскільки кожен вибирає собі різні елементи, колір.
А минулого року ми під час фестивалю менської говірки в Максаках вирішили ще й зафіксувати вибійкою на тканині діалектні слова «азиди», «ловко», «дак і шо?», замовивши у того ж майстра відповідні штампи. А ще зображення карахоньки та нашого кота Рахмана – талісмана нашого фестивалю. Цього року додалися ще й «гурки».
Майже всі наші спілчанки володіють технікою вибійки та залюбки проводять майстеркласи: і в Мистецькому арсеналі, і в Музеї під відкритим небом ми популяризували нашу спадщину (дерев’яне оздоблення вікон, говірку) через вибійку», – повідомила пані Вікторія.
.
