За інформацією: Суспільне Чернігів.
Церемонія прощання з Романом Шостаком у Ніжині 16 березня 2026 року. Ніжинська міська рада
На Чернігівщині, 15 та 16 березня, в Кіптівській, Новобілоуській, Менській громадах, в Ніжині та обласному центрі, поховали п'ятьох захисників України: Євгенія Бойка, Геннадія Боровського, Романа Шостака, Андрія Грищенка та Григорія Охріменка.
Про це повідомили на сторінках громад у Facebook. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Євгеній Миколайович Бойко народився 28 лютого 2005 року в селі Хрещате Чернігівського району Чернігівської області. У 2011 році пішов до першого класу Хрещатенської загальноосвітньої школи, де навчався до серпня 2021 року. Згодом продовжив навчання у Новошляхівській ЗОШ, яку закінчив у 2022 році, здобувши повну загальну середню освіту.
Євгеній Бойко. Кіптівська сільська рада
Після школи вступив до Чернігівського центру професійно-технічної освіти №16. Та не завершивши навчання — долучився до лав оборонців.
30 січня 2024 року Євгеній підписав контракт із ЗСУ.
Він ніс службу на найгарячіших напрямках фронту на посаді оператора безпілотних авіаційних комплексів.
26 лютого 2026 року Євгеній Бойко загинув.
Поховали воїна у рідному селі.
У нього залишилися батьки та брат.
Геннадій Геннадійович Боровський народився 26 квітня 1973 року в селі Шкробове Сновського району Чернігівської області. Навчався у Чернігівській ЗОШ №28. І по закінченню 8 класів, з 1988 по 1991 роки, здобував спеціальність столяра 4 розряду у Чернігівському середньому профтехучилищі №6.
Геннадій Боровський. Новобілоуська сільська рада
З 2001 по 2005 роки вчився у Чернігівському державному інституті економіки та управління за спеціальністю "Правознавство", здобув кваліфікацію юриста. Працював столяром на підприємстві "Лідер", яке спеціалізується на виробництві та постачанні будівельних матеріалів.
25 лютого 2022 року долучився до лав ЗСУ.
Загинув солдат-артилерист Геннадій Боровський 20 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання в районі сіл Омельник та Копані Запорізької області.
Поховали воїна у селі Полуботки Новобілоуської громади.
Роман Валерійович Шостак народився 7 травня 1983 року у Ніжині в сім'ї військовослужбовця. Початкові класи вчився в середній школі №7. Разом з батьками переїжджав до місць служби. У 2002 році закінчив вище професійне училище №15 у Чернігові.
Роман Шостак. Ніжинська міська рада
З першого дня повномасштабного вторгнення добровільно приєднався до ТРО рідного міста, а 16 травня 2022 року — до лав Національної гвардії України.
За час служби Роман вивчився на парамедика, потім проходив військовий вишкіл в Англії.
22 вересня 2024 року на Луганському напрямку Роман разом зі свома двома побратимами пішов на бойове завдання і зник безвісти.
Днями експертиза ДНК підтвердила загибель бійця.
Поховали воїна у Ніжині.
У нього залишилися батьки та два сини — Артур і Філіп.
Андрій Володимирович Грищенко народився 21 липня 1985 року у Чернігові. Навчався в місцевій школі №19.
З 2003 по 2005 роки проходив строкову службу в Збройних Силах України, працював будівельником в Україні та за кордоном.
З першого дня повномасштабного вторгнення РФ в Україну став на захист рідного міста.
Далі в рядах Збройних Сил України воював на Чернігівському, Сумському та Харківському напрямках. Двічі був поранений.
"Андрій був завжди життєрадісним та попри всі труднощі на життєвому шляху ніколи не скаржився, завжди посміхався і радів життю. Любив активні види відпочинку, в компанії був її душею, підбадьорював друзів і допомагав їм не лише словом і порадою. Всі його любили і поважали за доброту і щирість, за те, що він завжди приходив на допомогу тому, хто її потребує. Допомогти похилій бабусі донести сумку, подати руку жінці, виходячи з транспорту, захистити слабшого — це все про Андрія. Окрім цього в нього була справжня чоловіча сила і витривалість та загострене почуття справедливості", — згадують про нього рідні та близькі.
9 березня 2026 року життя воїн загинув.
Поховали бійця у Чернігові на кладовищі "Ялівщина".
У Андрія залишились батько, мати та рідний брат, який зараз воює в лавах Національної гвардії України.
Григорій Вікторович Охріменко народився 5 травня 1988 року в селі Степанівка колишнього Менського району. З дитинства Григорій полюбив коней. У шість років він потайки тікав на ферму, щоб покататися на кобилі Матильді. За пристрасть до швидкості та бігу місцеві жителі називали його "Вітерцем".
Геннадій Охріменко. Менська міська рада
Навчався хлопець у Волосківській середній школі. Хотів бути схожим на свого вчителя фізкультури. Щоб займатися спортом, юнак їздив на велосипеді зі Степанівки до Мени на тренування. У 15 років Григорій врятував дитину, яка тонула. Ця подія залишила важкий слід, і він довгий час боявся води. Проте заради майбутньої професії подолав цей страх.
У 2004 році юнак закінчив школу та вступив до Путивльського педагогічного коледжу. Там він став одним із кращих студентів і був срібним чемпіоном Сумської області з настільного тенісу.
Після навчання, у 2008 році, молодий фахівець повернувся до рідного закладу вже як викладач фізкультури. Учні дуже любили його уроки. Чоловік завжди був веселим, активним та вмів зацікавити дітей. Пізніше Григорій працював на будівництві, їздив на заробітки, щоб підтримати родину.
На захист України воїн став 14 червня 2023 року. Він служив медиком у механізованому батальйоні.
3 травня 2025 року солдат Охріменко прийняв свій останній бій біля селища Олександропіль на Донеччині. Захисник загинув від кульового поранення під час ворожої атаки. Певний час бійця вважали зниклим безвісти, але згодом смерть підтвердила ДНК-експертиза.
Поховали Григорія Охріменка 15 березня в рідному селі.
Нагадаємо, також на Чернігівщині попрощалися 16 березня з прикордонником Сергієм Луговським. Його сестра Тетяна розповіла: 26 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині він зник безвісти. У грудні 2025-го рідним повідомили, що дані про Сергія є в картотеці полтавського моргу. Поховали воїна в Городні на кладовищі "Піски".
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з двома захисниками України – Русланом Шевкуном та Олександром Кірдіним
Читати ще
«Сподівалися, що він у полоні»: у Городні на Чернігівщині попрощалися з прикордонником Сергієм Луговським
