За інформацією: Суспільне Чернігів.
Військові, з якими попрощалися на Чернігівщині. Любецька громада/Плисківська громада/Іванівська громада/Талалаївська громада/Парафіївська громада/Семенівська громада
На Чернігівщині 27 березня поховали шістьох захисників: Олексія Бабича, Сергія Гриня, Олексія Шиша, Олександра Різника, Руслана Бородія та Сергія Бондарця.
Про це повідомляють у Любецькій, Плисківській, Іванівській, Талалаївській, Парафіївській та Семенівській громадах.
Олексій Бабич народився 31 серпня 1992 року у селі Маньки (нині Любецька громада). Закінчив 9 класів Малинівської школи. Потім навчався в Остерському коледжі.
Загиблий боєць Олексій Бабич. Любецька територіальна громада
З початком повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Мав проблеми із серцем. Після хвороби та операції помер у лікарні 19 березня 2025 року.
Попрощалися та поховали Олексія Бабича у рідному селі. У нього залишилися батьки, брат і сестра.
Сергій Гринь народився 4 травня 1992 року в селі Плиски. З 1998 до 2009 року навчався у Плисківській загальноосвітній школі. У 2010-му закінчив Ніжинський професійний аграрний ліцей, а у 2012-му — Прилуцький аграрно-технічний коледж. Деякий час проживав і працював у рідному селі. У 2018 році переїхав до міста Києва.
Загиблий боєць Сергій Гринь. Facebook/Вірко Марина
У червня 2024 року був призваний на військову службу по мобілізації. Був командиром 3 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини А4848. Загинув молодший сержант Гринь 20 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Попрощалися та поховали Сергія Гриня у рідному селі.
Олексій Шиш народився 14 березня 1993 року у Ладинці (нині Іванівська громада). У 2008 році закінчив місцеву школу.
"Олексій Шиш з позивним "Мольфар" — один з тих, хто з початком повномаштабного вторгнення Росії в Україну пішов захищати рідну Чернігівщину добровольцем. Зі своїм підрозділом у складі 21 окремого батальйону ОК "Північ" перебував на оборонних позиціях у районі міського кладовища "Яцево" на початку березня 2022 року. Пізніше був Бахмут, Лиман, Соледар, Сумщина", — пишуть про Олексія у громаді.
Загиблий боєць Олексій Шиш. Facebook/Алексей Шиш
Боєць нагороджений медалями "За оборону Чернігова" та "За мужність", а також відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України "Золотий хрест".
Загинув Олексій Шиш у бою за Україну. Попрощалися з загиблим у Ладинці, поховали на кладовищі села Топчіївка.
Олександр Різник народився 10 травня 1988 року у селі Слобідка. Навчався у Слобідській неповній середній школі, потім у Харківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2007 році закінчив Талалаївську філію СПТУ № 32 та отримав спеціальність тракторист-механізатор.
Закінчивши навчання, працював трактористом у ТОВ "Обрій ЛТД" в селі Харкове. З 2008 по 2009 рік проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Після служби повернувся на свою улюблену роботу. На час призову працював трактористом у ТОВ "ТАС Агро Північ".
Загиблий боєць Олександр Різник. Талалаївська селищна територіальна громада
Односельці згадують Олександра як добропорядну людину, гарного господаря. Виростав у багатодітній сім’ї й був завжди надійним плечем для молодших брата і сестри, мами, яка одна виховувала дітей. Всі діти змалечку допомагали мамі на фермі, допомагали все вдома, усвідомлюючи, що тільки працюючи, можна змінювати життя на краще. Вони не боялися ніякої сільської роботи, отож, ставши дорослими, тільки своєю працею здійснювали свої мрії. Олександр дуже любив техніку. Вмів не тільки їздити, а й ремонтувати. Любив працю на землі та ніколи не скаржився на труднощі. Він мріяв обробляти землю, збирати врожаї, радіти простому земному щастю.
Створивши сім’ю, з дружиною Олесею, проживали у Чернецькому, виховували її доньку Юлю від першого шлюбу та спільного сина Артема. Дбайливий господар, порядний сім’янин, люблячий батько, який бачив майбутнє своїх дітей тільки щасливим у мирній і вільній Україні. Тому і став на захист Вітчизни. На військову службу призваний 14 лютого 2023 року. Понад два роки служив на різних гарячих напрямках. Скучав за домом і родиною, старався не зважаючи на відстань, бути поряд.
Загинув під час виконання бойового завдання 19 березня 2025 року.
Попрощалися та поховали Олександра Різника у рідному селі.
Руслан Бородій народився 12 лютого 1974 року у селищі Тростянець (нині Парафіївська громада). Одразу після школи працював на держплемзаводі "Тростянець". У 1992-1994 роках проходив строкову службу в армії. Повернувшись був водієм на хлібзаводі у Прилуках. Потім довгий час працював на СТО.
Загиблий боєць Руслан Бородій. Facebook/Дана Степаненко
"У 2024 році був мобілізований до лав ЗСУ. Воював на Сумському, Донецькому, Покровському напрямках. У зв'язку з хворобою перебував у лікарні у Полтаві, де 21 березня 2025 року помер", — розповіли у селищі.
Попрощалися та поховали Руслана Бородія у Тростянці. У захисника залишилися мама і дочка.
Сергій Бондарець народився 30 вересня 1997 року. Помер 23 березня 2025-го під час несення бойового чергування.
Загиблий боєць Сергій Бондарець. Рідна Семенівка
Попрощалися та поховали Сергія Бондарця на кладовищі у селі Іванівка Семенівської громади.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині поховали трьох захисників: Сергія Єрмоленка, Костянтина Ситника та Геннадія Кадігроба
