За інформацією: Суспільне Чернігів.
Андрій Шевченко, Андрій Нестеренко та Олександр Безус. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
На Чернігівщини 24 серпня попрощалися із трьома військовими: Андрієм Шевченком, Андрієм Нестеренком та Олександром Безусом.
Про це повідомили рідні загиблих, а також Коропська селищна рада на своїй Facebook-сторінці.
Старший солдат Андрій Шевченко народився 13 лютого 2002 року в Ніжині. Закінчив школу №15, далі навчався на спеціаліста з установки засобів протипожежної безпеки в Києві. Про це Суспільному розповіла мама Андрія Лариса Шевченко
До вступу на службу Андрій Шевченко працював за спеціальністю на будівництві в Києві. Там і застало його повномасштабне вторгнення.
Прощання з Андрієм Шевченком. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
Старший брат, який брав участь в обороні Ніжина, допоміг йому повернутися додому. Вже у травні 2022 року Андрій Шевченко у 19 років добровільно вступив до лав ЗСУ. Служив у 21-му окремому батальйоні спеціального призначення, мав позивний "Фіксик".
Восени 2023 року доєднався до 12-ї бригади спеціального призначення "Азов", де мав позивний "Клик".
Мати розповіла, що Андрій отримав такі нагороди: два нагрудні знаки від РНБО та медаль за доблесну службу.
Поховання Андрія Шевченка. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
16 серпня 2025 року військовий загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Щербинівка, що на Донеччині.
"Це була людина, з якою можна було поговорити про все, на будь-яку тему. Він міг знайти спільну мову з різними людьми, незалежно від віку. Був дорослим не по рокам", — розповідає дружина старшого брата Людмила Шевченко.
Прощання з Андрієм Шевченком. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
Попрощалися з Андрієм Шевченком у храмі Святої Покрови у Ніжині. Поховали його на Алеї Слави.
У військового залишились батьки, наречена, два рідні брати.
Андрій Нестеренко народився 2 грудня 1981 року в Борзні. Навчався у Борзнянській загальноосвітній середній школі. Далі провчився два курси в Сумському національному аграрному університеті за спеціальністюі "Зовнішня економіка". Про це Суспільному розповіла цивільна дружина загиблого Надія Заблоцька.
Прощання з Андрієм Нестеренком. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
Рідна сестра Наталія Нестеренко згадує:
"З дитинства він був за правду, справедливість, його не можна було схилити до брехні. Гарно вчився, багато часу проводив з татом, любив конструктори, гайки, ключі, також грав у хокей. В дорослому віці умів будь-що полагодити".
У 2014 році Андрій Нестеренко разом із цивільною дружиною переїхав до Ніжина. До вступу на службу працював комплектувальником товарів на складі "Фоззі-Фуд" в Броварах.
Прощання з Андрієм Нестеренком. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
Надія Заблоцька згадує, що Андрій дуже любив свого молодшого сина Дмитра, проводив з ним весь вільний час: вчив кататись на велосипеді, возив на риболовлю.
24 лютого 2022 року добровільно вступив до Територіальної оборони, в з листопада 2023 року служив старшим навідником протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини А2167. Влітку 2024 року зазнав поранення руки.
Поховання Андрія Нестеренка. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
Цивільна дружина розповіла, що 12 жовтня 2024 року Андрій написав їй: "Ми в пеклі", потім перестав виходити на зв’язок. 16 жовтня 2024 року військовий загинув під час виконання бойового завдання під селом Катеринівка, що на Донеччині. Десять місяців його вважали зниклим безвісти.
Поховали Андрія Нестеренка на Алеї Слави у Ніжині.У нього залишилась цивільна дружина, два сини та рідна сестра.
Олександр Безус — народився 5 січня 1982 року у селі Мезенівка, що на Сумщині.
"Життєва стежина привела його на Коропщину. Тут Олександр Безус працював у газовому господарстві, зараз це Коропська дільниці Чернігівської філії «Газмережі»".
Із 2014 року Олександр захищав Україну у зоні проведення антитерористичної операції.
Згодом повернувся в село Оболоння, працював у Гутянському лісництві лісником.
У 2023 році, вже під час повномасштабного вторгнення РФ, добровільно долучився до захисту України. Служив у розвідці ДШВ.
Олександр Безус. Коропська селищна рада
Олександр Безус нагороджений нагрудним знаком "Золотий Хрест", "За участь у антитерористичній операції", "Учасник бойових дій".
Останній бойовий вихід Олександр здійснив у селі Нетайлове Покровського району Донецької області, у 2024 році. Тоді отримав важке поранення, тому був списаний із військової служби. Із того часу проживав із дружиною та дітьми в Оболонні.
"Олександр Безус був добрим господарем, умів і любив працювати руками, зробив ремонти у придбаному з дружиною будинку. Захоплювався рибальством. Любив виїздити з ночівлею до Десни, мав багато планів і мрій. Любив життя і хотів жити. Був люблячим сином, братом, чоловіком і турботливим батьком. Світлі мрії і плани зіштовхнулися з важкою хворобою серця. Олександр довго лікувався, мріяв про одужання", — йдеться на сайті громади.
Помер Олександр Безус 23 серпня вдома, у нього зупинилося серце.
Прощання з захисником України відбулося в селі Оболоння.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з Віктором Рижаком, Володимиром Трушем, Дмитром Шаповалом та Сергієм Чепурком
