За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощались на Чернігівщині. Ріпкинська селищна рада / Оксана Самченко / Новгород-Сіверська міська громада / Коропська селищна рада / Facebook-сторінка Руслана Набільського
На Чернігівщині 12 листопада попрощалися з бійцями Дмитром Кнорозом, Сергієм Горобцем, Олександром Лисицею та Русланом Набільським, якого понад рік вважали зниклим безвісти. Також 11 листопада у Чернігові поховали військового Олександра Самченка.
Про це повідомляють у Ріпкинській і Коропській громадах та у Новгород-Сіверській і Ніжинській міськрадах. Також про одного із військових Суспільному розповіла його дружина. І надав інформацію старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Дмитро Кнороз народився 24 травня 1985 року у селі Задеріївка на Ріпкинщині. Закінчив Ріпкинську школу.
Дмитро Кнороз. Ріпкинська селищна рада
Працював інженером-проектувальником у Чернігівській філії "Газмережі".
Був учасником АТО. У 2022 році знову долучився до захисту України.
Загинув 5 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Попрощалися та поховали Дмитра Кнороза у Ріпках. Залишились батьки, дружина та 12-річна донька.
Сергій Горобець народився 21 серпня 1976 року у Києві.
Сергій Горобець. Коропська селищна рада
"Проте доля привела його разом із дружиною до села Шабалинів Коропської громади, де з 2018 року вони облаштували свій дім. Сергій мав працьовиті руки, любив займатися ремонтом техніки", — пишуть у громаді.
У березня 2025 року Сергій Горобець долучився до лав ЗСУ. Був водієм кулеметного взводу механізованого батальйону оперативно-тактичного об’єднання Сухопутних військ ЗСУ.
Воював солдат під Покровськом. 24 жовтня 2025 року помер.
Попрощалися та поховали Сергія Горобця у Шабалинові. У нього залишились дружина і діти.
Олександр Лисиця народився 31 жовтня 2002 року. Навчався у Новгород-Сіверській школі №2, після чого закінчив Шосткинське вище професійне училище №19.
Олександр Лисиця. Новгород-Сіверська міська громада
"З перших днів повномасштабного вторгнення Олександр сам прийшов до територіального центру комплектування в місті Шостка та добровільно став на захист України", — пишуть у громаді.
7 листопада 2025 року Олександр Лисиця загинув. Попрощалися та поховали захисника у Новгороді-Сіверському.
Руслан Набільський народився 9 жовтня 1980 року. Навчався у Ніжинській школі №10, потім закінчив Ніжинське профтехучилище №35 за спеціальністю "зварювальник".
Руслан Набільський. Facebook-сторінка Руслана Набільського
Як розповів Суспільному дядько Руслана, чоловік працював на меблевій фабриці та певний час був звязківцем на контракті у військовій частині у Ніжині.
У вересня 2024 року Руслан Набільський долучився до лав ЗСУ. А 19 грудня того ж року зник безвісти на Курщині.
"У червні 2025-го його обміняли під час обміну тілами 6 000 на 6 000. Опізнали за татуюванням. Як виявилось, Руслан загинув внаслідок мінометного обстрілу", — розповів дядько.
Попрощалися та поховали Руслана Набільського у Ніжині. У нього залишилися син і брат.
Олександр Самченко народився 7 травня 1978 року у місті Глухів Сумської області.
Підполковник Олександр Самченко. Фото із сімейного архіву родини Самченко
У 1993 році закінчив дев'ять класів школи №1. Потім вступив до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Згодом закінчив Харківський інститут танкових військ з професійним спрямуванням за спеціальністю "інженер-механік".
Після закінчення інституту військового направили для подальшого проходження служби в розпорядження командира військової частини А0666 Південного ОК. З того часу Олександр Самченко проходив службу на різних посадах, зокрема був начальником групи матеріально-технічного забезпечення Чернігівського 8 ВСП. Із цієї посади був звільнений у запас у зв’язку з закінченням строку контракту у серпні 2021 року.
Із жовтня 2023-го чоловік знову долучився до лав ЗСУ. Був старшим офіцером групи безпеки військової служби військової частини А5752. Потім старшим офіцером групи внутрішнього контролю військової частини А5160.
Як розповіла Суспільному дружина Олександра Оксана, у чоловіка було чотири ротації в Донецькому напрямку. 7 листопада 2025 року підполковник Самченко помер від інфаркту. Поховали захисника у Чернігові на кладовищі "Яцево". У нього залишилися дружина, син та донька.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з чотирма захисниками України, які загинули на фронті
