За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощались на Чернігівщині. Ніжинська міська рада / Понорницька селищна рада / Менська міська рада / Срібнянська селищна рада / Варвинська селищна рада / База МВС
На Чернігівщині 7, 8 та 9 лютого поховали сімох захисників України: Олександра Щомака, Дмитра Корольова, Олега Костюченка, Азама Сабірова, Михайла Голівця, Дмитра Олістратенка та Дмитра Курчина.
Про це повідомляють у Понорницькій, Срібнянській, Менській, Лосинівській, Ніжинській та Варвинській громадах. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Олександр Олександрович Щомак народився 5 жовтня 1998 року в селі Мезин Понорницької громади.
Олександр Щомак. Понорницька селищна рада
Навчався у місцевій школі, закінчив дев'ять класів. Продовжив навчання у Деснянській ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Здобув фах зварювальника у Шосткинському професійному училищі. Паралельно з навчанням працював на виробництві металопластикових вікон.
Після закінчення навчання продовжив працювати у Києві за професією.
На початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до тероборони Києва.
"А після звільнення північних областей у березні 2022 року добровільно прибув до першого відділу Новгород-Сіверського РТЦК та СП, аби вступити до лав Збройних сил України", — пишуть на сторінці громади.
Проходив військову підготовку у Великій Британії.
"Мав служити в силах ППО, але свідомо обрав найважчий шлях — підписав контракт і вирушив на передову в Донецьку область".
За час служби був нагороджений "Відзнакою Командира" та нагрудним знаком "Бойовий Піхотинець".
Навесні 2023 року зазнав тяжкого поранення поблизу Вугледара та після лікування знову повернувся на фронт. Продовжив службу в 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців.
Помер Олександр Щомак 5 лютого 2026 року.
Поховали бійця 8 лютого в рідному селі.
8 лютого у Понорницькій громаді оголосили день жалоби.
Дмитро Миколайович Корольов народився в 1985 році.
Дмитро Корольов. Срібнянська селищна рада
Загинув 25 січня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Поховали захисника 8 лютого на новому кладовищі у селищі Срібне.
8 лютого у громаді оголосили день жалоби.
Олег Миколайович Костюченко народився 10 липня 1981 року в селі Семенівка, що на Менщині.
Олег Костюченко. Менська міська рада
Навчався у місцевій школі. У 1998 році закінчив школу в Стольному.
Працював у ДСНС Чернігівщини та Києва.
У 2024 році долучився до лав Служби безпеки України.
Загинув захисник 4 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання.
Поховали бійця 7 лютого в Чернігові.
У Олега Костюченка залишилися дружина, двоє дітей, мама та брат.
Азам Хуршедович Сабіров народився 23 квітня 1990 року в місті Душанбе Республіки Таджикистан.
Азам Сабіров. Ніжинська міська рада
У 1996 році разом із родиною переїхав до України, до села Сальне Ніжинського району.
Навчався в місцевій школі. Професійну освіту здобув у 35-му училищі в Ніжині.
У жовтні 2009 року Азам Сабіров розпочав свій військовий шлях, проходив строкову службу у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
"Із початком російської агресії проти України у березні 2014 року Азам добровільно став на захист Батьківщини, брав участь в антитерористичній операції на Донбасі. У 2015 році повернувся до мирного життя", — пишуть у громаді.
31 жовтня 2023 року чоловік знову добровільно став до лав Захисників України, приєднався до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
За особисту мужність, самопожертву та вагомий внесок у захист державного суверенітету й територіальної цілісності України був удостоєний відзнаки Президента України "За оборону України".
Загинув боєць 1 лютого 2026 року внаслідок удару БпЛА на Дніпропетровщині.
"Колись його мама, рятуючи дітей, вивезла їх від війни з Таджикистану, шукаючи миру і безпеки. Та війна знову наздогнала", — пишуть на сторінці Ніжинської міської ради.
У чоловіка залишилися син і донька.
Поховали бійця 9 лютого в Ніжині.
Михайло Вікторович Голівець народився 3 листопада 1992 року в селі Стольне на Менщині.
Михайло Голівець. Менська міська рада
Закінчив місцеву школу.
У 2015 році брав участь в АТО.
20 березня 2023 року знову долучився до лав оборонців за мобілізацією.
Служив у 82-й окремій десантно-штурмовій Буковинській бригаді, а згодом — у 33-му окремому інженерному батальйоні Десантно-штурмових військ.
Помер 26 січня 2026 року.
Поховали захисника 9 лютого в рідному селі.
У нього залишилися батьки та сестра.
Дмитро Андрійович Олістратенко народився 2 жовтня 1994 року в місті Суми, де навчався в школі та будівельному коледжі.
Дмитро Олістратенко. Варвинська громада
Працював на заводі "СУМИХІМПРОМ".
У 2023 році долучився до лав ЗСУ за мобілізацією. Проходив службу на Донеччині, згодом — на рідній Сумщині.
Із 22 липня 2025 року Дмитро Олістратенко вважався зниклим безвісти. Згодом аналіз ДНК підтвердив загибель воїна. Захисник загинув на Сумщині.
Поховали Дмитра 9 лютого у Варві, де проживає його дружина та 6-річна донька. Також у чоловіка залишилися батьки.
У громаді 9 лютого оголосили день жалоби.
Дмитро Юрійович Курчин народився 17 березня 1988 року в селищі Холми Корюківського району. Разом із батьками проживав у місті Шостка на Сумщині.
Дмитро Курчин. База МВС
У 1994 році там же пішов до першого класу. Але у 1995 році разом із мамою переїхав до Хабаровського краю Російської Федерації, де закінчив школу.
Продовжив навчання у Хабаровському університеті суднобудування.
У 2007 році Дмитро разом із мамою повернулися до Шостки.
У 2008 році проходив строкову військову службу.
Працював у пенітенціарній службі — спочатку в Гамаліївській колонії суворого режиму, згодом у Чернігівському слідчому ізоляторі.
З початком антитерористичної операції на Сході України, Дмитро долучився до лав ЗСУ та підписав контракт.
З 2016 року проходив службу у 5-му батальйоні зв'язку міста Чернігова на посаді водія-автомеханіка.
Після початку повномасштабного вторгнення РФ боєць став на захист Чернігова. За мужність і відданість був нагороджений медаллю "За оборону міста Чернігова".
У жовтні 2024 року був переведений до 110-ї окремої механізованої бригади імені генерала Хорунжого.
10 лютого 2025 року Дмитро Курчин загинув від численних осколкових поранень.
Поховали захисника 9 лютого на кладовищі "Яцево" у Чернігові.
У нього залишилася мама.
Читати ще
Читати ще
Майже два роки вважали зниклим безвісти: на Чернігівщині попрощалися з Юрієм Харченком
