За інформацією: Суспільне Чернігів.
Захисники, з якими попрощалися на Чернігівщині. Ріпкинська громада / Михайло-Коцюбинська громада / wanted.mvs.gov.ua / Новгород-Сіверська громада
На Чернігівщині 8 квітня попрощалися з захисниками України — Андрієм Довгуном, Станіславом Короловичем, Павлом Фоміним та Владиславом Нужним.
Про це повідомляють у Ріпкинській, Михайло-Коцюбинській та Новгород-Сіверській громадах. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Андрій Миколайович Довгун народився 8 травня 2007 року у селі Лопатні на Ріпкинщині.
Андрій Довгун. Ріпкинська селищна рада
Служив у складі бригади "Азов". Із лютого 2026 року бійця вважали зниклим безвісти. Як підтвердилось пізніше, Андрій Довгун загинув 25 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.
Попрощалися та поховали захисника у рідному селі.
Станіслав Васильович Королович народився 16 квітня 1985 року у місті Прип'ять. Коли йому був один рік, сім'ю евакуювали у Чернігів. Навчався хлопець у 34 школі.
Станіслав Королович. Михайло-Коцюбинська громада
Потім здобув фах "червонодеревник" у Чернігівському профтехучилищі №6.
Після навчання проходив строкову військову службу у 169-му навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого (навчальний центр "Десна", що на Чернігівщині).
Служив сержантом та командиром відділення зенітних гарматно-ракетних комплексів.
Повернувшись з армії, закінчив фінансово-економічний інститут, одружився, створив родину та виховував сина.
З самого початку повномасштабного вторгнення Станіслав Королович став на захист Славутича у лавах Славутицького ДФТГ. У червні 2022 року добровольцем пішов до лав ЗСУ боронити Україну.
Останні кілька років воював на Харківському напрямку.
"У лютому 2026 мій брат був важко поранений і доправлений у Німеччину, де лікарі боролися за його життя. Маючи чисельні опіки шкіри і легень, він перебував у штучній комі. Позаду було вже декілька операцій, ще більше — попереду. З ним поруч постійно перебувував батько, решта сім'ї чекала на одужання і повернення героя додому", — писала про Станіслава Королова його сестра Олена Трошко на своїй сторінці у Facebook.
Однак 24 березня 2026 року захисник помер.
"Станіслав був доброзичливою, відповідальною, порядною та чесною людиною. Його позивний «Позитив» відображав його життєрадісність та здатність підтримувати бойовий дух побратимів. Завжди оптимістично налаштований, він надихав оточуючих, і був шанований колегами та друзями", — згадують про Станіслава його рідні, за інформацією Сергія Лаєвського.
Відспівали Станіслава Короловича у Катерининському храмі у Чернігові, поховали у Михайло-Коцюбинському.
Павло Віталійович Фомін народився 27 вересня 2002 року в селі Олександрівка на Семенівщині. Частину дитинства провів у місті Миколаїв разом із мамою. Після її передчасної смерті повернувся до рідного села, де його виховувала тітка.
Павло Фомін. Новгород-Сіверська міська рада
Навчався в Олександрівській середній школі, згодом здобував освіту у Сновському училищі за спеціальністю "лісове господарство". Після навчання працював у Києві.
У зв’язку з повномасштабною війною рідні хлопця були змушені залишити свій дім і як внутрішньо переміщені особи переїхати до села Бирине Новгород-Сіверської громади.
У 2025 році Павло став на захист України, долучившись до лав ЗСУ. Служив на посаді стрільця.
Загинув боєць 1 квітня 2026 року під час виконання військових обов'язків на Харківщині.
"Світлий, щирий, з непростою долею, але сильним серцем — таким він назавжди залишиться у пам’яті тих, хто його знав", — пишуть про Павла Фоміна у громаді.
Попрощалися та поховали захисника у селі Бирине.
Владислав Вікторович Нужний народився 8 жовтня 1993 року.
Владислав Нужний. Wanted.mvs.gov.ua"Влад з відзнакою закінчив залізничний ліцей у Чернігові, ставши професійним кухарем. Він знав, як дарувати людям радість через свою працю — піклуватися, створювати затишок. Після отримання професійних навичок з задоволенням і наснагою працював у дитячому таборі, створюючи смачні шедеври", — згадують рідні Владислава, за інформацією Сергія Лаєвського.
За словами рідних, останні роки перед повномасштабною війною Владислав присвятив турботі про бабусю.
"Коли почалося повномасштабне вторгнення, Владислав не вагаючись став на захист Батьківщини, бо не міг інакше. Навіть після тяжкого поранення і тривалого, виснажливого лікування знайшов у собі сили відновитися і знову повернутися в стрій, до своїх побратимів".
Загинув Владислав Нужний 2 вересня 2024 року. З того часу бійця вважали зниклим безвісти, але через понад рік загибель підтвердили.
Попрощалися та поховали захисника у Чернігові на кладовищі у Ялівщині.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з бійцями Юрієм Білоусом та Владиславом Самофаловим
