За інформацією: Суспільне Чернігів.
Військові, з якими попрощалися 27 серпня 2025 року на Чернігівщині. Коропська селищна рада/Срібнянська селищна рада/Анна Авраменко
На Чернігівщині 27 серпня в останню путь провели трьох захисників: Олексія Овдієнка, Михайла Хрипка та Олександра Гомоляка.
Про це повідомили в Коропській та Срібнянській селищних радах і в Ніжинській міській раді.
Олексій Овдієнко народився 1 липня 1978 року в Риботині. Закінчив місцеву школу і розпочав трудовий шлях. Працював у рідному селі в торгівлі. Згодом – у Коропі в "Золотому Пармені". У минулому захоплювався футболом.
Олексій Овдієнко. Коропська селищна рада
У вересні 2024 року його мобілізували до лав ЗСУ. Служив навідником.
"У перших числах листопада перед бойовим завданням подзвонив рідним, обіцяв перетелефонувати, коли повернеться. А далі – запанувала лише тиша", — пишуть в громаді.
Весь цей час Олександра вважали зниклим безвісти. Однак результати ДНК-експертизи підтвердили загибель воїна.
Поховали бійця в рідному Риботині.
Михайло Хрипко народився 30 серпня 1976 року в Срібному. Закінчив Срібнянську середню школу. Навчався в Чернігівському музичному училищі імені Левка Ревуцького та Київський інститут культури.
Михайло Хрипко. Срібнянська селищна рада
Працював в управлінні соціального захисту населення, у фінансовому управлінні Срібнянської райдержадміністрації.
Люди навколішках зустрічають кортеж з тілом Михайла Хрипка. Газета «Срібнянщина»
Загинув 21 вересня 2024 року на Донеччині.
Олександр Гомоляко народився 30 квітня 1986 року в Ніжині. Тут і виріс, навчався у Ніжинській загальноосвітній школі № 13.
Олександр Гомоляко. Суспільне Чернігів/Анна Авраменко
Про це розповіла сестра загиблого Наталія.
Після закінчення ЗОШ №13, здобув фах водія у Ніжинському професійному аграрному ліцеї. До вступу на службу, працював охоронцем на хлібозаводі у Києві. Рідна сестра розповіла, що Олександр понад усе любив своїх сина та дочку. Також захоплювався боксом та футболом.
Жінка каже, що вони з братом – двійнята, були дуже близькі:
"Ми по життю були разом. Як тільки щось траплялось, я знала, що моя рідна людина мені допоможе. Він був не лише братом мені, він був опорою для всієї нашої сім’ї".
14 травня 2025 року Олександр мобілізувався до лав ЗСУ. Служив у 425-му окремому штурмовому полку "Скала".
Церемонія прощання з загиблим Олександром Гомоляком у Ніжині. Суспільне Чернігів/Анна Авраменко
Марина Гармаш навчалася в одній школі з загиблим. Каже:
"Він був щирий, добрий, завжди всім допомагав. Був хлопець-веселун, ніколи ні в чому не відмовляв".
Люди навколішки зустрічають кортеж з тілом загиблого Олександра Гомоляка. Суспільне Чернігів/Анна Авраменко
Друг загиблого Богдан Лагус згадує:
"Ми були однокласниками, в одному районі виросли. Саня дуже веселий був. Разом гуляли в волейбол, футбол. Він ніколи не занепадав духом. Він був таким в дитинстві, таким залишися і в дорослому житті. Ми спілкувались після школи".
16 серпня 2025 року військовий загинув під час виконання бойового завдання під селом Яблунівка, що на Сумщині.
Панахида біля труни з загиблим бійцем Олександром Гомоляком. Суспільне Чернігів/Анна Авраменко
Поховали Олександра Гомоляка на Алеї Слави у Ніжині.
У нього залишилась мати, дві сестри, колишня дружина, син та дочка.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з Ігорем Ананченком, який загинув на Донеччині
