За інформацією: Суспільне Чернігів.
Віктор Понкратов та Віктор Власюк. Михайло-Коцибинська ТГ / Сестра загиблого
На Чернігівщині 23 грудня попрощалися з двома бійцями ЗСУ — Віктором Понкратовим та Віктором Власюком.
Про це повідомив Суспільному старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.
Віктор Понкратов народився 4 травня 1970 року. У 1977 році пішов до Кархівської школи, що у Чернігівському районі.
З 1983-го по 1985 роки навчався в школі-інтернаті. Після закінчення школи вивчився на тракториста.
Працював у різних організаціях робочим, водієм, трактористом.
Віктор Понкратов. Михайло-Коцибинська ТГ
З 3 серпня 2023 року працює в ТОВ "Чернігів Еко Плюс". Далі був мобілізований до Збройних сил України. Проживав з цивільною дружиною Валентиною.
Загинув Віктор Понкратов 9 вересня 2024 року. Поховали його на кладовищі в селі Кархівка.
Віктор Власюк народився 22 липня 1997 року в селі Грем’яч, що у Новгород-Сіверському районі.
Після закінчення школи переїхав до Чернігова, де здобув дві освіти. Одну — у галузі комп'ютерних технологій, другу — у галузі кулінарії.
У 2019 році почав проходити строкову службу у 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді, підписав контракт і залишився у ЗСУ.
Віктор Власюк. Сестра загиблого
Повномасштабне вторгнення РФ Віктор зустрів на Донеччині у складі Командування об'єднаних сил.
"Ризикуючи своїм життям він виконував бойові завдання у найгар'ячіших точках. Пройшов Лисичанськ та Бахмут, Часів Яр та Попасну. Віктор дуже швидко пройшов від рядового кулеметника до старшого групи розвідки — висококваліфікованого фахівця військової справи. Встановлене та налаштоване Віктором складне технічне обладнання дозволило зупинити сотні російських штурмів, знищити купу техніки та особового складу РФ. Його служба берегла життя українських воїнів".
Віктор був нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача "Золотий хрест", став повним кавалером відзнаки Командувача об'єднаних сил " За службу та звитягу". Також отримав нагрудний знак "Козацький хрест" та багато інших відзнак.
"Віктор був вірним та відданим другом, швидко завойовував довіру у командирів та повагу у побратимів. Він був щирою людиною".
У мирному житті Віктор любив подорожувати, любив карпати. Влітку 2026 року планував побачити Альпи та підкорити МонбланМонбла́н — це .
Віктор загинув на Донеччині 4 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання біля Новоандріївки, Краматорського району. Поховали чоловіка на кладовищі в Ялівщині.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися із загиблими бійцями Романом Сучком та Павлом Василенком
