За інформацією: Суспільне Чернігів.
На колажі зображені військовослужбовці —Олександр Сила, Олександр Кладкевич та Іван Бурий, яких поховали на Чернігівщині 18 жовтня 2025 року. З особистого архіву родини Сила/Михайло-Коцюбинська громада/Березнянська селищна рада
На Чернігівщині 18 жовтня попрощалися з трьома захисниками України: Олександром Силою, Олександром Кладкевичем та Іваном Бурим.
Про це повідомляють Михайло-Коцюбинська громада та Березнянська селищна рада. Також інформацію Суспільному надали рідні загиблого військового.
Старший сержант Олександр Сила народився 22 вересня 1983 року у селі Слабин (нині Гончарівська громада).
Старший сержант Олександр Сила. З особистого архіву родини Сила
Закінчив місцеву школу. У 2002 році здобув спеціальність "слюсар з ремонту автомобілів" у Чернігівському вищому професійному училищі №15. Потім проходив строкову військову службу в армії. У 2007 році одружився. У тому ж році вивчився на електромонтера та працював за цією спеціальністю в СПМК-604 у Чернігові. Пізніше займався виконанням ремонтів.
"У вільний час він дуже любив рибалити, цікавився мисливством. Ми з ним разом ходили у ліс по гриби. Він дуже любив наших донечок: у 2007 році у нас народилася Анастасія, а 31 грудня 2021-го — Уляна", — розповіла Суспільному дружина Олександра Наталія.
У травні 2022 року Олександр долучився до лав 105-го прикордонного загону. Ніс службу на кордоні з Білоруссю, у Новгороді-Сіверському. У серпні 2025-го його перевели до бойової частини. Він був інспектором прикордонної служби І категорії та начальником другої групи АГС гранатометного відділення прикордонної комендатури швидкого реагування 105-го прикордонного загону.
Загинув Олександр Сила 10 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання біля села Золотий Колодязь у Покровському районі на Донеччині. Відспівали бійця у Катерининському соборі у Чернігові, поховали у селі Слабин.
У нього залишились, дружина, дві донечки, батько та два брати.
Олександр Кладкевич народився 28 травня 1984 року у Михайло-Коцюбинському. Закінчив місцеву школу. Працював охоронцем у Чорнобилі. Був учасником АТО.
Олександр Кладкевич. Facebook/Михайло-Коцюбинська громада
Як розповіла Суспільному родичка Олександра Людмила Ковера, у перший день повномасштабної війни чоловік пішов знову захищати Батьківщину. Обороняв Чернігів. Потім воював на інших напрямках. Був у складі 105-го прикордонного загону.
Загинув Олександр Кладкевич 12 жовтня 2025 року на Сумському напрямку.
"Російська куля потрапила йому прямо в серце. Він завжди був таким привітним, спортивним, товариським, добрим хлопцем! А яку повагу він мав серед молоді, коли парубкував! Мій син молодший за нього на п'ять років, то Сашко не дивився, що той менший, а навпаки — захищав. Він гарно танцював брейк-данс, навіть і не знаю, де так навчився. Гарно співав. Мій покійний чоловік його хрещений, вони з батьками Сашка були однокласниками. То ж я його змалечку знаю. А от своєї сім'ї Сашко не мав, двічі у нього не склалось. Він був такий — завжди за правду. Побратими розказували, що коли інші навіть відмовлялись йти на небезпечні завдання, то Сашко йшов без вагань… Ніхто навіть не думав, що так може скластися його доля", — розповіла Людмила Ковера.
Відспівали Олександра Кладкевича у Катерининському храмі у Чернігові, поховали у рідному селі. У захисника залишились мати, батько, сестра, двоє синів.
Іван Бурий народився 03 березня 2002 року в селі Стольне Чернігівської області.
Іван Бурий. Facebook/Березнянська селищна рада
Згодом, у дошкільному віці, разом із родиною переїхав до села Мощне. Закінчив Миколаївську загальноосвітню школу у 2019 році та продовжив навчання у Чернігівському будівельному ліцеї. У 2020 році здобув освіту електрогазозварювальника.
Прощання з Іваном Бурим. 18 жовтня 2025 рік. Facebook/Березнянська селищна рада
У мирному житті працював за професією в Чернігові. Після звільнення міста від російської армії (3 квітня 2022 рік, — ред.) продовжив працювати за фахом, а також займався своєю улюбленою справою — ремонтом автомобілів.
28 червня 2024 року Іван добровольцем пішов служити за контрактом.
Перший бій зустрів на Харківщині. Згодом Іван служив у Луганській області.
Прощання з Іваном Бурим. 18 жовтня 2025 рік. Facebook/Березнянська селищна рада
11 жовтня 2024 року після мінометного обстрілу Іван Бурий зник безвісти. Через рік підтвердилось, що він загинув під час бою.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з бійцями — Володимиром Глазовим, Миколою Томилком, Олегом Кекухом та Антоном Малишевим
