На Козелеччині попрощались з бойовою медикинею Анастасією Кравчук з позивним «Лаванда».
Про це повідомляє селищна рада.
Анастасія була сильнішою за життя. Навіть у найскладніших ситуаціях вона знаходила в собі сили продовжувати боротися, допомагати і підтримувати інших. Анастасія — людина сильної волі, патріотка, яка за свої переконання: ідеї свободи, справедливості, гідності — готова була віддати життя.
Вона докладала усіх зусиль, щоб захистити суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність нашої країни, здобути перемогу. У гирлі війни на полі бою вона відчайдушно рятувала своїх побратимів, з честю і гідністю виконавши свій військовий обов’язок.
У Вознесенській церкві селища Козелець заупокійну літургію за померлою захисницею відслужив настоятель Вознесенської церкви протоієрей о.Ярослав (Гика).
ЇЇ побратими про Анастасію говорили, що вона була доброю людиною, яка безкорисливо турбувалася про благо інших, не очікуючи нічого натомість, просто тому, що хотіла допомогти. Її вчинки свідчили про щирість її почуттів та бажання зробити світ кращим. Вона була прикладом для наслідування, надихаючи інших на добрі справи.
«Найменшим подарункам вона раділа як мала дитина. На війні вона почала малювати, писати вірші. Турбуючись про кожного воїна в підрозділі, вона забезпечила побратимів аптечками, які видаються на ногу, підписувала кожен медичний препарат та засіб, забезпечила великими аптечками кожну бойову позицію та облаштувала медкабінет на ввесь підрозділ. «Такого бойового медика, як «Лаванда», в нас більше не буде. На жаль, війна забирає кращих», — говорили побратими.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ніжин попрощався з Героєм
Волонтерка Олена Таранова, яка неодноразово співпрацювала з Анастасією, зазначила:
«Анастасія була ангелом, яка постійно переймалася турботою про інших, вона дуже цінувала та любила своїх побратимів і намагалася всіляко їх забезпечити необхідними для життя речами та засобами. Хвилюючись за моє здоров’я, вона казала, щоб я змінила таку небезпечну, психологічно важку роботу волонтерки на більш спокійну, адже моє серце може не витримати такого навантаження. Вона дійсно борець, найкраща людина. Для мене – це ще одна глибоко болісна втрата, адже кожна молода людина на війні стає для мене рідною дитиною. Дякую тобі, Настусе, сонечко!» «Те, що наші діти там бачать, – це пекло на землі, це біль, страх, це дуже важко. Допомагайте нашим воїнам усім, чим можете.
«Моя пташечко, донечко, знаючи, що ми тебе будемо відмовляти, щоб бути непохитною у своєму рішенні, ти пішла служити у ЗСУ, попередньо нам не повідомивши. За своє коротке життя ти зробила більше, аніж я. Я продовжу твою справу допомагати нашим захисникам, аби швидше здобути перемогу над одвічним ворогом. Дякую тобі, моя рідненька, за самовідданість, і пробач, що ми тебе не вберегли», — попрощалася з Анастасією її мати Галина Мачача.
Анастасію Кравчук поховали на Журавлівському кладовищі в с. Лихолітки біля могили її хрещеного, виконавши її прохання, з належними військовими почестями. На її честь військовослужбовці здійснили салютний залп, а військовий оркестр виконав гімн України. Сергій Сікорський передав батькам захисниці Державний прапор України, як символ держави, якій вірно та до кінця служила їх донька.
–
