Мистецький хутір Обирок добре знаний не тільки на Чернігівщині, а й поза її межами. Люди, яким довелося в ньому побувати, зазначають, що тут особлива атмосфера. Адже сюди приїжджають, аби відпочити, навчитися чогось нового, поділитися досвідом і гарно провести час на свіжому повітрі в мальовничому куточку Батуринської громади, який фактично весь – у сосновому лісі. Свого часу про цю мистецьку локацію Україна дізналася завдяки талановитому кінорежисеру Леоніду Кантеру. На щастя, із його смертю творче життя на хуторі не припинилося. Більше того, там з’явилися постійні жителі – родина Койдів із дітьми.
«Уже чотири роки наша сім’я живе в екопоселенні.
Три роки ми є активними членами руху екопоселень, українського і трохи європейського.
Усі ці роки я багато думаю, що взагалі таке екопоселення?
У час, коли слово «еко» не ліплять хіба що на ядерну зброю.
Десятки разів мені доводилося пояснювати, що то за Обирок? В чому відмінність від села? Від дачі? Від котеджного містечка?
Я комплексувала, бо знаю, скільки нам, обирській спільноті, потрібно всього ще зробити.
Я розквітала всередині, бо знаю, який Обирок фантастичний і як він відрізняється від села, дачі та котеджу.
Я часом плуталась у поясненнях, що ми взагалі за птиця така. Ну, бо важко пояснювати щось у процесі усвідомлення та створення», – написала у соцмережі Ірина Койда.
Вона зізнається, що разом із родиною почуваються дуже щасливими на Обирку.
.
«Я фантастично щаслива, що ми зробили такий вибір. А щодо благ цивілізації, то перу в пральній машинці, часом руками, інтернет є, лікуємося по-різному, часто самі, часом звертаємося до спеціалістів у Батурині, Конотопі, Чернігові, Києві або Римі. Хліб можемо спекти, а можемо купити, безпека тут вищого рівня, ніж у місті», – у коментарі для ЧЕline зазначила Ірина.
Також вона пояснила, що роблять в екопоселенні і для чого.
«Це спільноти людей, які створюють нові або перебудовують старі села.
У цих селах (поселеннях) дуже багато уваги приділяється співжиттю: толоки; спільні сніданки, або обіди, або вечері (або все одночасно); спільні події; спільні творчі заняття; вирощування їжі; турбота про довкілля; спільна турбота про дітей; духовні практики; створення проєктів, які поширюють цінності гармонійного життя в спільноті.
Інколи все одночасно, інколи в різних комбінаціях. Щиро, з прийняттям, з увагою до іншої людини. Знаєте, ця увага до іншої людини – вона дорогого варта. Бачити мрії, прагнення, красу іншої людини, бачити її непривабливі сторони і не робити з цього трагедії. Як часто ви це зустрічаєте?Чи хотіли б жити так? Я дуже хочу.
А ще хочу поширювати знання та практики «утворення спільнот» у нашій країні. Бо, чесно, спільнота – це завжди краще, ніж група чи колектив», – переконана Ірина Койда.
–
Фото – зі сторінки Ірини Койди у Facebook
