На початку березня українці традиційно вшановують пам’ять Великого Кобзаря Тараса Шевченка. Адже на 9 і 10 березня, відповідно, припадають річниця його народження та роковини смерті.
У житті Тараса Григоровича Чернігівщина займала неабияке місце, адже в нашому краї він бував багато разів, знайшов тут чимало справжніх друзів, а Сіверщина залишила гідний відбиток на його творчості.
«Під враженням перебування на Чернігівщині у 1847 році Шевченко в ув’язненні пише вірш «Іржавець», І там є такі рядки «Краю мій розкішний, прекрасний, багатий..». Оце Чернігівщина справила на нього таке враження. А можливо, ці рядки і про всю Україну», – у коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначила Наталія Самохіна, завідувачка науково-освітнього відділу Чернігівського історичного музею імені В. Тарновського.
Загалом на Чернігівщину Шевченко здійснив третину своїх подорожей Україною. На Чернігівщині він побував у більше як 30 населених пунктах.
Також є красива легенда, пов’язана з Чернігівщиною й Тарасом Шевченком. Суть у тому, що Тарас Шевченко нібито любив відпочивати під майже 500-річним дубом, коли приїздив на гостини до свого знайомого М. Я. Макарова, чиновника, журналіста, культурно-просвітнього діяча. До речі, дуб росте в селі Липів Ріг поблизу м. Ніжина і є ботанічною пам’яткою природи. Тож дуб називають Липівським, а ще Шевченковим.
Згідно з легендами, Тарас Шевченко відпочивав під цим деревом у 1846 р., пов’язуючи це місце з його коханою Ликерією Полусмак, яка народилася в цьому селі. До речі, під деревом навіть встановили меморіальну табличку.
Між тим, місцеві історики кажуть, що Шевченко насправді не був у Липовому Розі, натомість Ніжин він справді відвідав у 1846 році, але це було в лютому. Тож відпочивати під дубом аж ніяк не міг. А з Ликерою познайомився у Петербурзі на початку 1860-х років.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщину, окрім журавлів, повернулися припутні, гуси та лебеді
Своїй коханій Тарас Шевченко присвятив не одну поезію, встиг намалювати її портрет, який зберігся. Проте ані запланованого сватання у 1860 р., а тим більше весілля не відбулося: розірвалися стосунки між 20-річною покоївкою, яка від пана Макарова отримала «вольну», та 46-річним поетом. А за рік Тараса Шевченка не стало.
Натомість Ликера майже пів віку прожила в шлюбі з перукарем Яковлєвим і двома дітьми в Царському селі (під С.-Петербургом). І в доволі зрілому віці повернулася до України й винаймала помешкання в Каневі. Вона час від часу навідувала могилу Т. Г. Шевченка. Заповідала поховати себе якомога ближче до Чернечої могили, проте так не сталося.
Ірина Осташко
Фото з інтернету
–
