На Чернігівщині є рослина, квітки якої протягом цвітіння змінюють своє забарвлення від яскраво-рожевого до волошково-синього. Це пояснюється наявністю у соці квіточок пігменту антоціану, який може змінювати забарвлення в залежності від кислотності: у лужному середовищі створює синій колір, у кислому – червоний.
Медунка темна — багаторічна тіньолюбна рослина, часто може рости поруч з дубами, а також в інших листяних, рідко — мішаних лісах, у чагарниках, на узліссях переважно на піщаному ґрунті. У молодих квітках медунки темної реакція клітковинного соку кисла, у старших – слаболужна. За декілька місяців росту зовнішній вигляд рослини змінюється: навесні вона має коротке стебло з квіточками, а влітку на стеблі утворюються великі прикореневі темні листки, вкриті жорсткими щетинками для максимального поглинання слабкого світла, що никає крізь крону дерев.
Ця рослина – гарний медонос, звідси й назва. Крім медоносних якостей, її широко використовують у народній медицині, у гомеопатії та навіть у ветеринарії, адже крім танідів, у медунці є рутин, у значній кількості каротин і аскорбінова кислота та ін. мікроелементи.
У деяких країнах, наприклад, в Англії, медунку культивують як салатну рослину. Хоча використовують і для приготування різноманітних супів та овочевих страв, листки варять і додають до картоплі.
До слова, в Україні відзначають неофіційне (можливо, поки що) свято — «День медунки». Представники ряду організацій із захисту природи вважають за потрібне створювати в країні традиції відмічати дні окремих яскравих та рідкісних представників природи, звертаючи таким чином увагу суспільства на проблеми захисту довкілля та шанобливого ставлення до флори та фауни в цілому. І росте вона не тільки на Чернігівщині, а й на Поліссі в цілому, у лісостепу, рідко — у Степу та Карпатах.
Джерело: https://chernihivregion.travel
Фото з Мережі
