У другій половині ХVІІІ ст. поруч із Бахмачем, що на Чернігівщині, було шість т.зв. Біловезьких німецьких колоній із переселенців з-під Данцига та Франкфурта, де діяли лютеранська та римо-католицька церкви, з населенням, що за століття становило понад 1 тис. осіб. Також у 1771 році тут був збудований дерев’яний костел Божої матері Ружанецької, архітектура якого поєднувала українські православні та німецькі католицькі стилістичні риси. Села компактного проживання німців на Чернігівщині були названі Грос-Вердер та Кляйн-Вердер, які у 1945 р. об’єднали в одне під назвою Зеленівка.
Аби заохотити німців розселятися територією України, їм надавались певні пільги: на 30 років звільнення від всіх податків, пільгове відкриття промислів навіть із припискою до них кріпаків, свобода віросповідання, наділ землі у вічне користування та звільнення від військової служби. Проте із приходом радянської влади все почало змінюватись. І не на краще. Спочатку «продрозверстка», голод, далі – колективізація, розкуркулення, виселення до Сибіру, Друга світова війна, яка також не стала порятунком ні для тих, хто брав у ній участь, ні для тих, хто був примусово відправлений у Європу, ні для тих, хто залишився. Більшість німців зазнали переслідувань, чергового переселення до Сибіру, розлучення сімей, заборону повернення на постійні місця проживання, заборону спілкуватися рідною мовою та ще багато інших заборон. Хтось потрапив у табори.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Час повертати своє: поліцейська комісія Чернігівщини рекомендувала перших кандидатів до штурмової бригади поліції «Лють»
Залишені німецькими господарями хати у с. Зеленівка після Другої світової війни були організовано заселені вихідцями з росії, проте не безкоштовно, а за 1500 рублів.
Із понад тисячної німецької діаспори залишилось невелика кількість етнічних німців, які дивом змогли вижити у тих кривавих лихоліттях. Із культових споруд у Зеленівці вцілів тільки вказаний костел, проте в період комуністичних переслідувань із нього зняли хрести, дзвони, знесли бані, прибудували котельню та обладнали (як завжди це робилось за радянських часів у різних цервах) – спочатку зерносховище, а потім – клуб і кінотеатр. Місцева німецька громада сподівається на відтворення костелу, відновлення його первісного вигляду та створення місцевого етнічного музею.
–
Джерело: Чернігівщина туристична, за матеріалами https://ukrainaincognita.com/
