Легенда розповідає, що на Чернігівському Валу стоять шведські трофейні гармати. Мовляв, вони з’явилися після Північної війни і Полтавської битви. У легенді йдеться, що козаки Чернігівського полку брали участь у Полтавській битві. Прикривали тили. І як нагороду за участь у війні московський цар Петро деяку частину шведських трофеїв подарував Чернігівському полку.
Між тим, директор Чернігівського історичного музею Максим Блакитний вважає, що ця легенда не зовсім правдоподібна.
«Чернігівська фортеця існувала ще до подій Північної війни, і вона мала на озброєнні гармати ще з XVI ст. Гармати захищали фортецю до кінця XVIII ст. Але кількість гармат постійно змінювалася. Причому вони були різних калібрів, ваги та розмірів.
А як фортеці вже не було, гармати просто лежали на землі на території Валу. Їх бачив і Тарас Шевченко, про що згадував у своєму щоденнику. А відомий чернігівський художник Іван Рашевський зобразив ці гармати на одній із своїх картин», – у коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначив Максим Блакитний.
У той час гармати були встановлені не так, як сьогодні, але здебільшого на гарматній алеї. І упродовж понад 100 років їх переміщували з місця на місце.
Між тим, перші гармати саме для прикрашання Валу були встановлені у 1896 році. І були згадки, що серед тих гармат були й привезені з інших міст і містечок Чернігівської губернії. Розташування цих гармат також періодично змінювалося.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: До 20-річчя Мезинського природного парку відбудеться фотоконкурс: запрошують учасників
«Востаннє це відбулося до 30-ї річниці незалежності. У 2021 році на Валу відбулися ремонти, то гармати поміняли місцями.
А свого часу, на початку ХХ сторіччя, гармати стояли біля будинку Мазепи. Про це збереглися відповідні світлини. І до Другої світової війни частина гармат продовжувала там стояти.
Постаменти під лафетами гармат, на які їх встановлювали, змінювалися. Це почали робити наприкінці ХІХ сторіччя.
Взагалі самі гармати справжні, а металеві лафети, на яких вони стоять, – пізнішого часу. Якщо гармати переважно датуються XVII—XVIII століттям, то лафети — це ХІХ сторіччя», – розповів Максим Блакитний.
До речі, на сьогодні на Чернігівському Валу налічується 12 гармат. І чернігівці почали помічати, що вони іржавіють. Максим Блакитний каже, що більше ці процеси помітні на одній із гармат, причому в нижній частин.
«Деякі чернігівці почали звертати увагу на цю проблему і надсилати навіть відео і фото. Нам стало цікаво, бо і в музеї на зберіганні маємо гармати. І музейні працівники свого часу займалися дослідженням гармат. Але зрозуміло, що ми не фахівці в питаннях запобігання корозійним процесам. Однак зі співробітниками музею ходили подивитися на гармати та висунули деякі версії.
Можливо, це наслідки температурних коливань, і коливань рівня вологи, адже гармати весь час стоять на вулиці. Може, причина в тому, що доріжку посипають реагентами, аби не було слизько. Тож хімічні сполуки, ймовірно, впливають на метал. Щось може бути в повітрі. Бо багато всякого над Чернігівщиною нині пролітає.
Також раніше бачив, як із гармат комунальні служби міста змивали різні написи, які навіщось роблять люди. А рідини не дуже добре впливають на старі речі.
Але це питання мають вирішувати фахівці. І здається, гармати вже на балансі заповідника «Чернігів стародавній», – зауважив Максим Блакитний.
–
Ірина Осташко
Фото надані Максимом Блакитним
