За інформацією: Суспільне Чернігів.
Микола з позивним «Француз. Суспільне Чернігів"Змінили третю штурмову бригаду. Нам поставили перше питання: «Ви хто?». Ми кажемо: «164-й ТРО». І друге питання: «Ви й**нуті чи безсмертні?». Ми і на друге питання відповіли: «Ми й**нуті безсмертні». Є нерви за годину до заходу і за годину до виходу. Коли ти сидиш, в машині їдеш то байдуже. Вже азарт, адреналін".
"Француз" очолював групу бійців, які стримували росіян в межах Бердичів. Це за 15 кілометрів від Авдіївки. Каже: за той час на його очах населений пункт поступово знищили.
"Все летить. Від півтонних бомб до 80-х мін, АГС. За день половина села без дахів. За ніч – друга половина, а потім за день вже половини хат немає. Залишились одні підвали".
Боєць, на ім'я Денис, також керував роботою бойового взводу в Бердичах.
Денис зі 164-го батальйону ТРО. Суспільне Чернігів"Були позиції і в дворі, і з сараю стріляли – хто де знайшов, яку позицію облаштовував, з тих і вели бої. Поки це все не розбила їх артилерія, їхні FPV, що не було можливості десь там утримувати позицію".
Він пригадує: у міру того, як росіяни знищували житлові будинки, частішали і їхні штурми.
"В березні були штурми через день, ми помітили. Під кінець березня були такі, що кожен день. На початку квітня почалися вранці і після обіду, під вечір були штурми".
Росіяни були на відстані кидка гранати
Один з таких штурмів разом із ще двома побратимами відбив боєць Іван з позивним "Фартовий". Це було вранці, під час їхнього третього виходу на позиції.
Іван з позивним «Фартовий». Суспільне Чернігів"Ми вже чекаємо, що нас змінять на позиції. Нам передають команду: «Приготувати протитанкові засоби». Дізнаємося, що на нас суне танчик і два БТР, тобто купа людей".
Іван пригадує: танк покинув поле бою тільки-но відстріляв боєкомплект, а російські бронетранспортери за допомогою FPV-дронів знищили побратими з суміжних підрозділів. Бійцям тероборони залишилася піхота.
Український гелікоптер на Донбасі. 164-й батальйон ТРО"Підіймаю голову і дивлюсь, що вони вже на кидок гранати, поруч. Закріпитись вони хотіли у сусідній будівлі, і в цей момент, коли вони йшли до будівлі, ми їх розстрілювали. Троє чоловіків стали в дверях і чогось чекають, роздупляються що, куди. Я в цей момент хапаю РПГ, звожу її. Встигаю витягнути запобіжник, увалить ті двері. Виглядаю, дивлюсь, а там вже дим іде".
Під час ближнього бою росіян підсилив ще один БТР. У тому бою Іван зазнав поранення від артилерійського снаряда.
Евакуацію поранених, доставку груп на позиції, необхідну логістику, зокрема, виконував Роман з позивним "Фазан". Каже: це його другий бойовий досвід на Авдіївському напрямку.
Роман з позивним «Фазан». Суспільне Чернігів"Я не міг собі уявити, що я через вісім років повернуся туди. В Авдіївці я був у 2015-2016 по четвертій хвилі мобілізації. Один плюс – я там знав вже всі дороги. Це зіграло велику роль.
Вісім днів оборони за кілометр від Авдіївського коксохіму
Андрій Сікалов розповів: інша частина бійців батальйону облаштувала позиції та тримала оборону лісосмуг та посадок за кілька кілометрів від Авдіївки.
24-річний Юрій з позивним "Бєс" пригадує, як вісім діб оборонявся в бліндажі за кілометр від коксохімічного заводу. Це була його перша ротація на Схід.
Юрій з позивним «Бєс». Суспільне Чернігів"Ка*апи бігли, я вибіг з бліндажа і кричу: «Я тут, я тут. Стріляйте по мені» і почав стріляти. Бачите, живий. Відчуття жалю зовсім не було. Для мене це жива мішень, яку треба знищити і все".
Боєць каже: за той час разом з побратимами знищив понад сотню росіян. Пригадує один з бойових виходів.
"Ми 60 чоловіків поклали в тій посадці. Вчотирьох забігли туди під мінометним обстрілом і вийшли під мінометним обстрілом. Ми півтори години лежали без води, без нічого. А вони йдуть і йдуть".
Спалена російська техніка неподалік Авдіївки на Донеччині. 164-й батальйон ТРО
За словами Андрія Сікалова, зазвичай росіяни проводять "розвідку боєм".
"Висилають МТ-ЛБ (багатоцільовий бронетранспортер – ред.), який «нарізає» кола по полю і шукає мінне поле. Знайшов мінне поле, знайшов ту свою міну, яка була для нього призначена. Детонація була такої сили, що від МТ-ЛБ нічого не залишилось. І потім вже накатаними цими слідами пішла штурмова група".
Роман із позивним "Зуб" також тримав українські позиції за кількасот метрів від авдіївського заводу. Під час одного з таких бойових виходів почув по рації про поранення двох побратимів.
Роман із позивним «Зуб». Суспільне Чернігів"Я їх витягував і нас накрило. Отримав поранення голови, ноги й плеча. Скинули з дрона Ф1 (граната – ред.) біля мене. Ось тут уламок не пробив, а тут якраз під низом пішов і в мене застряг в голові над вухом. Ось ґуля".
За словами Романа, залишитися в живих допомогли каска, бронежилет та інтуїція.
Юрій – командир одного з бойових взводів зазнав поранення 5 квітня. Каже: точно знає, що це був мінометний обстріл, щоправда, так і не зрозумів, якого калібру.
Боєць 164-го батальйону Юрій. Суспільне Чернігів" — Це було в спину. Підступний удар ворога. Мене обманом звідти витягли. – Ви не хотіли залишати позиції? — Так. Це вже хвороба, мабуть. Бувають такі періоди, що це заводить. Хтось боїться, в кожного свої реакції на це все: страх, паніка, комусь подобається. Моє завдання, як командира, показати особовому складу, що потрібно робити, і, щоб налаштувати їх психологічно, треба показати, як це робити".
Військовий говорить: найчастіше його взводу доводилося з нуля облаштовувати позиції та формувати лінію оборони. Все – під ворожим вогнем.
Наприкінці ротації, каже Андрій Сікалов, прилуцька тероборона зіграла важливу роль.
"Коли бригада переходила на проміжний і кінцевий рубіж, наш батальйон, наші військовослужбовці були тими крайніми, хто відходив".
Зруйновані приватні будинки неподалік Авдіївки на Донеччині. 164-й батальйон ТРО
25 квітня 164-й батальйон територіальної оборони вивели з Донецької області. На думку бійців, за дві ротації на Схід вони стали справжнім бойовим підрозділом.
"Єдине, що нас відрізняє, це по озброєнню – в ЗСУ є танки, в нас танків немає. А бійці ті ж самі, що там, що тут. Дуже багато випадків, коли наше ТрО показувало дуже гарні результати, і ті самі десантно-штурмові бригади були у захваті", — кажу Юрій.
Андрій Сікалов пригадує, як в останні хвилини ротації його викликав до себе командир 47-ї бригади.
"Виходить командир і виносить прапор з символікою «Магури». Тисне руку. Каже слова подяки й таку фразу: «Ви найкращий батальйон ТрО, який я коли-небудь зустрічав». Розвертається і йде. І це був момент, коли відчував гордість за всіх своїх військовослужбовців".
Під час підготовки матеріалу стало відомо, що бійці 164-го батальйону втретє відбули на фронт. Нині вони виконують бойові завдання в районі Красногорівки Донецької області в складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
Читати ще
Читати ще «З таких Іванів зібрати спецпідрозділ було б ідеально»: родина та побратими про загиблого 20-річного бійця ТрО з Прилук
