На Чернігівщині рятувальники ДСНС розчищають території від залишків ракет, мін та інших небезпечних предметів, що залишилися після російських окупантів. Почали з важливих об’єктів інфраструктури міст та сіл. На розчищених від мін та розтяжок фермах – можна побачити те, як знущалися росіяни не лише над українцями, а й худобою. У Лукашівці та Іванівці, селах упритул до Чернігова, окупанти влаштовували сафарі на корів та свиней.
Про це йдеться в ТСН.
Здуті туші корів із кульовими пораненнями в голову лежать по всій території ферми. Григорій Ткаченко нарахував 110 убитих туш – дорослих корів, телят. Рашисти навіть застрелили одну тільну корову, яка вже почала телитися.
«А скільки вони ще поїли їх , вони робили сафарі. Коровки і телята, ходили по території ферми і вони з автоматів розстрілювали їх, робили шашлики у церкві…», – розповідає фермер.
Поміж ракет та мертвих туш бродить жива худоба. Дивом уцілілих корів місяць ніхто не доїв. Від початку вторгнення російської армії і до окупації Лукашівки – звідси до Чернігова возили молоко безкоштовно і роздавали чернігівцям із дітьми. Коли рашисти зайшли до Лукашівки – вони відразу шукали фермера. Бо він допомагав і нашим військовим. Григорію Ткаченку з родиною в останній момент перед окупацією вдалося втекти із села. Його попередили бійці. «Тікайте… і після цих слів обірвався зв’язок», – пригадує чоловік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни вбили чернігівського телевізійника Романа Нежигорця, поки тримали його сім’ю в підвалі
Лукашівка – невеличке село поруч із Черніговом. До пів сотні, це чи не третина сільських хат, зрівняно із землею. Знищена та розграбована сільськогосподарська техніка.
На зерно-сушильному комплексі, який лише восени запустили, на висоті 20 метрів, це найвища точка у Лукашвці, висів прапор України . Синьо-жовтий колір так окупантам муляв, що у нього безкінечно стріляли із танка.
Населення в Лукашівці менше трьохсот душ. Дванадцять убитих Росією цивільних людей. Їхні тіла навіть знаходили в місцевому храмі, тут орки влаштували штаб.
Ірина Терехова з родиною досі живе в підвалі. Це єдине, що в неї залишилося після приходу російської армії. Від хати, хліва та трьох машин, на яких тікали від рашистів їхні знайомі з Чернігова, зосталися тільки обгорілі спомини. Під час тритижневої окупації в їхньому укритті переховувалася ледь не вся вулиця. Тридцять двоє людей десь на 10-ти квадратах.
У Лукашівці дисклокувалось орієнтовно пів тисячі російських солдатів. У сусідній Іванівці – ледь не вдвічі більше. Саме з цих сіл орки розтрілювали і цивільних, які намагалися втекти від окупації та машини з журналістами та волонтерами, що намагалися потрапити до заблокованого Чернігова.
«Люди тікали, коли почався бій на легкових машинах, на Слободу, потрапили у пастку, вони просто розстрілювали цих людей. Тут у них був хаб – звідки вони розстрілювали і Чернігів і Куликівку, багато населених пунктів, тут було ракетні «Гіацинти» чи «Піонир», – розповідає фермер Вадим Мінєвський.
Чоловік тут мав одну повітку. У нього до війни було 400 голів свиней. Коли заходили окупанти – він саме годував своє поголів’я. «Вони прострілювали приміщення, я сидів на горищі, вони мене не знайшли. Не зрозумів, що це зачистка, а потім вони почали колоною йти і заселятися по всіх приміщеннях і господарському двору», – додає фермер.
У той час, коли Вадим тиждень переховувався від росіян у полях, бо окупанти вже зайняли навколишні села, його свинями рашисти годували свою армію. Поголів’я розстрілювали, з туш просто зрізали шкуру. Вирізали найкращі шматки м’яса – все решта йшло в смітник.
Орки розважалися не лише полюванням на худобу. Вони так само полювали на людей. Жителів Лукашівки виводили регулярно на розстріли – випускали кулі над головами людей. Не всі селяни переживши таке, готові про це зараз розповідати.
«Поставили на коліна Аришчиного онука і давай стрілияти вище голови… Почали діти плакать, він всіх повідпускав, а на мене: «Ти все ж зі мною йдеш». Я кажу, що мені 70 років, що ти від мене хочеш, а він як стояв, так і дав прикладом у живіт: «Тепер, су*а, підеш зі мною на мінне поле», – розповідає жінка.
Навколишні території вже потроху розміновують, знаходять покинуті тіла російських солдатів та закатованих ними селян.
А лукашівський фермер Григорій Ткаченко розказав, хто врятував його життя ціною власного. Йому зателефонували, щоб тікав із села два рідні брати, що, поміж інших солдатів обороняли Лукашівку. Це етнічні росіяни з Прикарпаття – Роман та Леонід Батусіни.
Багатодітна родина ще 2014 року втекла з Росії до України від репресій путінського режиму. Їхній батько Олег Батусін відразу пішов воювати в АТО, він і зараз захищає Україну. На місці останнього бою своїх синів він поставив саморобний хрест.
Загиблим за Лукашівку братам назавжди буде двадцять чотири та двадцять один рік. Тиждень тому хлопців поховали на Прикарпатті.
–
