Євгеній Мотчаний добре знає, що таке втрати і що таке незламна сила духу. Він зазнав тяжкого поранення на фронті та втратив кінцівку, але вирішив продовжувати службу вже в лавах поліції – нещодавно ветеран приєднався до команди Корюківського райвідділу поліції.
Євгеній народився й виріс у селі Савинки Корюківської громади. З дитинства був опорою для батьків, завжди відчував відповідальність за родину. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він пішов у десантно-штурмові війська, служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Захисник згадує листопад 2024 року як один із найважчих періодів життя. Тоді його підрозділ удень відбив штурм ворога на фронті, але вночі їхні позиції потрапили під щільний обстріл. Один із ворожих снарядів змінив життя Євгенія назавжди.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині попрощалися із захисником, який помер у лікарні після поранення
«Пам’ятаю, як прийшов до тями вже в лікарні… І зрозумів, що втратив праву нижню кінцівку. Вона була вся посічена уламками. Деякі уламки досі залишаються в моєму тілі», — ділиться ветеран.
Після ампутації він переніс два складні оперативні втручання, а попереду — ще кілька операцій та протезування. І навіть у лікарняній палаті його найбільше хвилював не власний біль, а рідні.
«У лікарні я дуже хвилювався, як мама відреагує, коли побачить мене пораненим. На диво, вона була сильною і трималася. Це мене дуже вразило. Її підтримка дала мені сили не здаватися», — пригадує він.
Попри все пережите, Євгеній вирішив залишатися у строю — тепер на іншому фронті. У поліції він допомагає налагоджувати комунікацію між ветеранами та правоохоронцями, підтримує тих, хто повернувся з війни, та сприяє їхній адаптації.
«Я не можу просто сидіти склавши руки. Хочу бути корисним. У нас багато хлопців після фронту шукають своє місце, і я хочу, щоб вони знали — їхній досвід потрібний і цінний. Разом ми зможемо допомогти з адаптацією до мирного життя, з працевлаштуванням», — каже він.
Його історія — це не лише про втрату, а й про силу, любов до життя і бажання служити людям.
«Ми повинні триматися. Кожен на своєму місці. Бо якщо я можу після всього пережитого знову працювати і допомагати – отже, й інші зможуть. Ми, ветерани, незламні!» — впевнений Євгеній.
Служба ветерана триває. І сьогодні вона полягає в тому, щоб підтримати тих, хто повернувся з війни, та показати — попри біль і втрати, завжди можна почати нову сторінку життя.
Джерело та фото: поліція Чернігівської області
–
