Захопили в заручники, морили голодом, холодом, погрожували розстріялти та закрили при мінусовій температурі у залізному контейнері. Ця історія стала відомою після того як на Чернігівщині звільнили селище Биків – п’ятьох чоловіків російські військові тримали в полоні тридцять три дні. Отримали обмороження і ледве вижили. Заручників захопили російські окупанти тільки тому, що вони українці чоловічої статі.
Зараз ці люди вже на свободі, одного з них забрали до лікарні, оскільки в нього від переохолодження почалася гангрена, ще один мешканець цього села і він вже другий день як вдома. А ще трьом допомогли місцеві жителі і поселили їх в одній з хат. Там постійно топиться грубка, аби бранці могли нарешті прийти до тями, відігрітися, відїстися перед тим, як поїдуть додому. Двоє чоловіків потрапили в полон, коли їхали за ліками до аптеки і зустріли російську техніку з пробитими колесами, вони везли поранених і мертвих окупантів і були через це в поганому настрої. Ще один чоловік – працював охоронцем на фермі і його примотали скотчем до стільця і оголосили шпигуном.
«Нас як котенят викидали з машини, позв’язува руки, поскручували, давай стріляти і в машину позакидали і првиезли нас сюди», – розказує один із них.
«Сказали, що я розвідник, що мене залишили як розвідника, щоб я передавав інформацію . А ви не розвідник? – Ні, я охоронець», – розповідає інший.
Контейнер розташований у фермерському господарстві на краю Бикова Бробринського району. Цю територію російські солдати обрали собі для проживання. А залізний вагон – задіяли під катівню – всередині був сморід, бо полоненим доводилося ходити в туалет в цьому ж місці. Іноді було таке, що їх не годували по дві доби, іноді давали недоїдки з російських сухпаїв.
Ще в кількох десятках метрів від контейнеру розірвався снаряд, залізна пастка посічена осколками. Чоловіки вимушені були вкриватися картоном, спати на поличках для сільгоспдеталей. І, до речі, запчастини від комбайну вже після втечі росіян допомогли їм вирватися на свободу – кілька годин поспіль вони ресорним ножем пиляли залізо, але пролізти зміг найхудіший.
«Брали оцей ніж і прорізали, це розширити, так, як ребро. З першої спроби не пройшло, давай бить. В різні боки, друга спроба і з третьої спроби, хлопці мене проштовхнули, грудна клітина не пролазила, навпіл вагончик, це все ми розрізали», – показують чоловіки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звільнення населених пунктів від окупантів, зачистка територій, допомога населенню – на Чернігівщині триває поліцейська спецоперація (Відео)
Саме селище Биків дуже зруйноване – в Бобровицькому районі звільнили декілька сіл, вони сильно постраждали, але й окупанту дісталося.
Більше місяця тут вбивали, грабували, свинячили. Тепер тут наче кадри із фільму жахів – розбомблена заправка, переритий асфальт, спалена техніка та дерева, побиті будинки, покинуті машини. Купи сміття, але тепер це вільне село, з якого втікли окупанти.
«Це трали, які вони позалишали, тепер вони возитимуть українську техніку», – кажуть місцеві.
Прикмета села, якщо вивалені ворота, то в хаті жила орда. «Друга помия світу, жили, як бомжі. Криниці засмічені, в криницю сміття викидали просто не люди, це нелюди», – розповідають місцеві.
Як смердить горілим від околиці села чутно здалеку – тут горіли боєприпаси. «Тут власне був їхній склад з боєприпасами, тут техніка стояла їхня, тут позаду, ви побачите їхні безпосередньо, бо окопи, а наслідок роботи нашої артилерії, нам вдалося знищити відповідно, цей їхній об’єкт», – каже командир батальйону.
Горіло майже дві доби, добровольці «Правого сектору», які відбивали це селище, кажуть, окупанти тут теж погоріли.
Бойовики позаміновували навколишні території. «Багато є сюрпризів, так званих. Котрі ще не до кінця є виявленими і тут попереду кропітка робота особливо для інженерів, які будуть це виявляти і знешкоджувати. Тут ще довгий час не буде безпечно до кінця», – кажуть військові.
Пуск ракетного комплексу не зміг нашкодити українцям. Але дав додатковий стимул бійцям – правосек Лис вирішив стати колекціонером погонів. «Я хочу зібрати велику колекцію для дітей, онуків, правнуків, від солдата до полковника – головне почати», – каже він.
Там, де закінчується Київська область і починається Чернігівська і саме тут донедавна був останній рубіж нашої оборони. Місцеві трактористи рили шанці навіть під мінометними обстрілами – укріплення бійцям будували на совість. Зараз розбирати його поки не планують.
Люди замучені війною, але щасливі, бо вільні і вже не під обстрілами. «Замовили хліба в пекарні, дівчата нам напекли, приїхали і привезли, вам не передати. Люди беруть і плачуть», – додають люди.
–
Джерело: ТСН
