Чернігівщина вважається землею картоплі та яблук – саме ці рослини найкраще почуваються в прохолодному північному кліматі. Але 10 років тому підприємець Борис Слабошевський ризикнув і посадив виноградник Vinoman Winery. Плантація знаходиться поблизу Чернігова, який росіяни активно обстрілювали з 24 лютого до початку квітня.
Над головами літали ракети та дрони, земля навкруги здригалася від вибухів, але попри все це люди вчасно виконали усі роботи у винограднику і зберегли господарство. Про активну фазу війни у Чернігові, роботу під обстрілами та що дає тілу та душі робота у виноградниках, Борис Слабошевський розповів «УП.Життя«.
«Природний» бізнес: шлях від риби до вина
На південний захід Чернігів плавно перетікає в село Жавинку. Його територія перекроєна заплавами річок Десни, Білоус та чисельними озерами. Влітку тут усе потопає в зелені. Дорогою до села між деревами сховалися Чернігівська ТЕЦ, дрібні підприємства, дачі чернігівців. А ще – найпівнічніший виноградник України Vinoman Winery.
Господар плантації Борис Слабошевський родом із Фастова. Але останні 20 років його бізнес пов’язаний з Чернігівщиною. Тому чоловік живе на два міста: Київ-Чернігів.
У 2002-му разом із друзями він інвестував у рибне господарство, що теж у Жавинці. Там, у численних ставках вирощують коропа, товстолоба, білого амура та осетрових. Також зарибнювали Десну. Жавинка за своєю атмосферою, настроєм і духом здавалася створеною для виноробства. Тому у 2012-му Борис придбав 3 гектари землі неподалік рибгоспа, збудував там дім і посадив 1 га винограду.
«Це було ризиковано, адже в північному кліматі не кожен сорт винограду гарно росте. Але я мав мрію, тому й спробував», – говорить Борис Слабошевський.
Перші сорти винограду були гібридними. Вони добре переносили суворий клімат півночі України, але вино з них Борису не сподобалося. Він хотів створити витонченіші смаки. Тому за три роки висадив європейські класичні сорти Chardonnay, Traminer, Sauvignon Blanc, Pinot Gris, Bianco, Pinot Noir, Merlot. Із них і виготовляє «північні» вина.
Але поки що бізнес тільки формує структуру, а підприємець набирається досвіду з виноградарства. Бувають і неприємні моменти, які неможливо проконтролювати. Наприклад, минулого року через погоду втратили 50% врожаю: у вересні різко похолодало і пішли дощі. Це час, коли виноград мав достигати, набиратися соку, сили.
«Поки що виноградники – це більше про хобі, ніж про бізнес. Щоб отримувати гарний прибуток, потрібно продавати хоча б 60-80 тис. пляшок на рік. Ми реалізуємо до 6 тисяч. На все потрібен час, особливо, коли це стосується рослин. У нас все тільки розвивається. До того ж, цієї весни навколо Чернігова були бойові дії, що теж заважало розвитку», – каже Борис.
Роботи у винограднику не припиняли попри обстріли
24 лютого близько 4 ранку Борис Слабошевський прокинувся від двох віддалених звуків вибуху та телефону. Дзвонила дружина з Києва, сказала, що почалася війна.
Борис почитав новини, поїхав на рибне господарство і розпустив працівників по домівках. За всім господарством довелося доглядати самому. Але згодом з’явилася компанія: з Чернігова почали їхати друзі та знайомі, які втомилися по 10 разів на день спускатися до підвалів багатоквартирних будинків з високих поверхів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стріляйте в нас, але тільки не в дітей: жителька Старої Басані –про окупацію рашистами (Відео)
«Нас тут понад 20 людей зібралося. У мене великий дім, такий же винний льох, власна свердловина та генератор. Мали проблему з пальним, але потім знайшли, де придбати солярку. Світло вмикали за графіком на кілька годин, щоб протопити будинок, підзарядити телефони. Їжі вистачало. Нас так багато було, але ми майже не перетиналися, ніхто нікому не заважав. Та й справ у мене було багато, я ж один на два господарства залишився», – згадує Слабошевський.
Понад місяць над головами літали снаряди від «Ураганів», винищувачі, ракети, багато безпілотників. Росіяни поцілили в Чернігівську ТЕЦ, бомбили автомобільний міст, околиці на центр Чернігова. Усе це було чути в Жавинці. На щастя, виноградники не постраждали. Уламки зруйнували лише кілька стовпів, до яких прикріплюють дроти для кріплення виноградної лози. А ось рибгоспу пощастило менше.
«Озера наповнювалися з ТЕЦ. Її пошкодили, тому води в ставках зараз мало. Деякі пересохли, там росте очерет, риба загинула. Практично в кожному озері стирчать ракети з «Ураганів», – ділиться підприємець.
Під час воєнних дій на Чернігівщині Борис зі свого боку долучився до допомоги захисникам міста. У винні пляшки розливали коктейлі Молотова, військовим та тим, хто потребував, передавали рибу, продукти харчування, пальне.
Водночас потрібно було працювати у винограднику, адже з рослинами все потрібно робити вчасно. А бойові дії припали на період, коли треба було розкривати та підв’язувати виноград після зими.
«Я просив допомоги у людей, які у нас тут жили. Ми фактично під обстрілами знімали агроволокно та підв’язували кожен кущик винограду… Ця весна була сумна і холодна. Натхнення працювати, як зазвичай, не було. Ми механічно робили те, що було потрібно, і з усім справилися. Хоча зізнаюся, психологічно це було непросто», – розповідає власник винограднику.
На початку березня у Чернігові загинув колишній співробітник компанії – чернігівський виноградар Сергій Золотар. З перших днів вторгнення Сергій долучився до лав територіальної оборони. А загинув на початку березня під завалами розбомбленої росіянами школи.
«Ти заходиш у виноградник, робиш монотонні справи і перезавантажуєшся»
Після деблокади Чернігова на початку квітня гості Бориса роз’їхалися. Натомість на роботу почали повертатися працівники. Справ було багато. У виноградниках один вид робіт плавно перетікає в інший. Після «пробудження» винограду, його потрібно обрізати. Потім знову підв’язувати, обробляти від хвороб. Усього на «виноградному» гектарі працює троє людей. І роботи їм вистачає.
«Чернігівщина не спеціалізується на виноградарстві, клімат не той. Тому тут мало спеціалістів, які б добре розбиралися у догляді за цією рослиною. Такі люди на вагу золота», – пояснює бізнесмен.
Привозити фахівців із інших регіонів дорого: потрібно забезпечити їх житлом та іншими потребами. Тому розширювати площі під виноградом Борис поки не збирається.
Чоловік дуже сподівається, що наступного року війна закінчиться, і бізнес стане більш визначеним і запланованим. А поки що робота у винограднику допомагає заспокоїтися та перезавантажитися.
«Тут можна залишитися наодинці з собою, послухати аудіокнигу чи просто музику. Так не просто час витрачаєш на слухання, але й працюєш. Заходиш у виноградник, робиш ці монотонні справи і думки втихомирюються», – пояснює власник плантації.
Особливих планів на цей рік немає. Борис робить поточну роботу. Працює над розвитком органічного виноградарства. Вже є окрема ділянка для цього, але документи поки не отримували. Також треба зосередитися на тих видах винограду, які добре переносять клімат півночі – білі сорти та Pinot Noir.
Фото: Pinot Noir, перекладається як «чорна шишка». Ягоди щільно прилягають одна до одної, тому гроно схоже на шишку.
***
Вранці на великому подвір’ї хазяйнує тільки господар та його собаки: вівчарка Герда, алабай Альба та безпородний, схожий за окрасом на гієну, гіперактивний Альф. Він прибився до садиби під час воєнних дій. Найпівнічніший виноградник напитується вже прохолодним сонцем і чекає, коли тут зберуться гості на дегустацію.
Минулого року люди приїжджали сюди тричі на тиждень: випити вина, відпочити, насолодитися краєвидами. Адже тут, посеред виноградників, час тече у ритмі спокою. Природа і сама атмосфера лікують душу і тіло від пережитого…
